Мільйони добровольців, які йшли воювати під час Другої світової, - це велика брехня.
Про це в інтерв'ю журналу "Сноб" заявила вдова академіка Сахарова, дисидент і правозахисниця Єлена Боннер.
"Добровольців в відсотковому відношенні було нікчемно мало. Була жорстка мобілізація. Всю Росію від мужиків зачистили. Колгоспник або заводський роботяга - ті мільйони, які полягли "на просторах батьківщини широкої", були мобілізовані. Тільки одиниці - дурні інтелігентські - йшли добровільно", - сказала вона.
За її словами, воювали не за Батьківщину і не за Сталіна, просто виходу не було.
"Попереду німці, а позаду СМЕРШ. Ну і непереборне внутрішнє відчуття, що так треба. А вигук цей? У нього один інтуїтивно-містичний зміст - "Може пронесе!", - пригадала дисидент.
Боннер сказала, що гасла "За Сталіна! За Батьківщину!" ніколи не було і ніхто його не вигукував.
"З початку і до кінця війни, а потім ще трішки після неї, приблизно до кінця серпня 1945-го, я була в армії. Не у штабах, а серед цих самих поранених солдатів і моїх рядових солдатів-санітарів (працювала медсестрою - ред). І я жодного разу не чула "В бій за Батьківщину! В бій за Сталіна!". Жодного разу! Я можу присягнутися своїми дітьми, онуками і правнуками", - зазначила вона.
Боннер почула це як напівжарт-напівзнущання після війни, коли з ветеранів почали знімати пільги.
"За кожен орден, за кожну медаль платили якісь гроші - я забула скільки - п'ять, десять або п'ятнадцять рублів. Але це було хоч би щось. Всім давався раз на рік безкоштовний проїзд на залізничному транспорті - це було щось. І з 1947-го їх стали знімати. І кожного разу в газетах велика брехня: "На прохання ветеранів" або "На прохання інвалідів війни". І ось тоді з'явилося жартівливе гасло: "У бій за Батьківщину! У бій за Сталіна! Але плакали наші гроші, їх нині не дають!", - розповіла правозахисниця.
Боннер дивується, чому ветерани, які ще живі, не скажуть: "Ми не говорили цього! Ми кричали "...вашу мать!"? А поранені, коли несила, кричали "Ой, мамочка", жалісно так, як малі дітки".
Ще одна брехня, за її словами, тягнеться з 1945-го. Вона в експлуатації теми війни з метою заморочити мізки її учасникам і тим, хто війни не бачив.
"Всі ці паради і державні свята - це не сумне поминання тих, хто з війни не прийшов, а мілітаризація громадської свідомості, в якійсь мірі підготовка її до майбутньої війни. Це наживання нинішньою і попередньою владою того, що сьогодні називається рейтингом", - вважає Боннер.
Вона також заявила, що була дурепою, коли довірилася Володимиру Путіну.
"Приходить Путін в прем'єри - це були два роки тому, - ну, я сиджу перед своїм телевізором, і Путін говорить, я чую своїми вухами, що ми маємо цього року всіх інвалідів війни забезпечити автомашинами, а хто не хоче брати машину, ми даємо сто тисяч. І я думаю: мені машина не потрібна, а сто тисяч потрібні", - засміялася дисидент.
За її словами, цих грошей вона досі не отримала.
2 
1
Коментарі
12