"За перші два роки депортації загинули 46% кримських татар" - історик

19

Сьогодні, 18 травня, виповнюється 70 років з часу депортації кримських татар із Криму до Узбекистану, Уралу, Казахстану. Тодішня радянська влада вивезла з Криму 183 тисячі людей. Для багатьох депортація продовжується досі, каже історик та соціолог із Сімферополя Рефік Куртсеїтов.

"Багато людей при виселенні нічого не мали, для зборів давали 15 хвилин. За цей час в темряві, рано вранці, розбудити і одягнути дітей, зібрати людей похилого віку в умовах психологічного шоку, взяти з собою потрібні речі або продукти. Для багатьох це було вище людських можливостей. Солдати НКВС тим часом мародерствували, забирали фамільні коштовності і дорогі речі. Далі всіх людей везли в товарних вагонах від 18 до 25 днів. За цей час годували лише двічі. І то це була солена риба, а води після неї не давали. Повна антисанітарія була в тих скотських вагонах. Трупів ховати не давали, лишали їх просто вздовж дороги. Губилися діти, їх потім розвозили по дитячих будинках", - розповідає історик.

Місцевим, населенню Узбекистану, Казахстану, тим часом розповідали, що до них везуть зрадників, які вбивали їхніх чоловіків на фронті.

"Тому в багатьох місцях, коли депортованих іще вивантажували з ешелонів, їх уже чекали з палицями і каменями. Далі садили на вози й розвозили по колгоспах. Кримські татари стали дешевою робочою силою. Але якщо по селах ще можна було роздобути хоча б якісь харчі, бо багато хто з узбеків і казахів, попри пропаганду, допомагав кримським татарам, то в промислових зонах - просто неможливо. Почався голод. Особливо взимку-навесні 1945-го. Бараки, які на початку депортації були забиті битком, до весни спорожніли. За перші два роки депортації загинуло 46% кримських татар", - розповідає Рефік Куртсеїтов.

В перші роки депортації їм забороняли вчитися, працювати за спеціальністю. Таке відношення продовжувалось до 1956-го року. Тоді радянська влада дозволила іншим депортованим народам повернутися на батьківщину, а кримським татарам лише послабили умови життя. Дозволили вступати у вузи, брали на роботу, але лише на заводи.

"До 89-го року кримським татарам не можна було вступати у військові училища, вчитись на істориків, вчителів. Тому в сім'ях була одна установка - бути вищим на голову від інших, щоб вижити. Одружувались теж поміж собою, щоб шлюб був рівним. Інакше як дітей виховувати, коли батько по одному каже, а мати по-іншому", - наголошує історик.

×