Расові розмови у спілкуванні німців з колабораціоністами на території райхскомісаріату "Україна" не допускались інструкцією. Про це у коментарі Gazeta.ua сказав кандидат історичних наук Іван Дерейко.
"Звісно, той, хто читав німецькою, міг прочитати „Майн Кампф", - зазначив він. - Але навіть вони були змушені, або вважали за краще співпрацювати з нацистами. А офіційна пропаганда була чіткою – європейські народи об'єднуються під проводом Німеччини за світле майбутнє. Хоча відома промова Ґіммлера до солдатів 2-го танкового корпусу СС в 1943 році – році, коли у військах СС з'явилися перші слов'янські дивізії. Без їхнього залучення Третій Райх не міг добитися необхідного рівня мобілізації. Він розповідав есесівцям-німцям, що мовляв пішов такий вимушений перекіс, але слов'янам не дозволятимуть носити „священне для нас звання СС-МАН". Тому для слов'ян у лавах СС вигадували нові звання".
Іван Дерейко пояснив, що тих, хто співпрацював з нацистським режимом, не потрібно рівняти під одну гребінку. Більшість людей ішли до адміністративних та поліцейських установ нового режиму суто з прагматичних міркувань - щоб убезпечити від голодного існування свою родину. Інші - на прохання місцевих громад. Були й такі, які прагнули помститися радянським діячам за репресії у минулому.
Крім того, можливість бути причетними до роботи нацистських установ сповна використовували підпільні націоналістичні та радянські організації. Історик пояснив у цьому плані різницю між райхскомісаріатом "Україна" і територією Галичини, що належала до генерал-губернаторства Польщі:
"Чим західніше, тим націоналісти мали більшу можливість інфільтрувати своїх людей в органи влади. У Західній Україні було простіше. Завдяки великому проникненню в німецькій структури, восени 1943 року, коли постала необхідність, УПА змогла перетягнути достатню кількість озброєних навчених осіб до себе в ліс. По суті, це єдина різниця з рештою території України".
За словами Дерейка, на Східній Україні між різними підпільними рухами точилася боротьба за можливість потрапити на службу до офіційних органів.
"У Києві нацисти викрили і розстріляли офіцера поліції Гордона, який керував поліцією в одному з районів міста. Після війни знайшлися діти людей, яких він вивів з Бабиного Яру. Але на Сході справді була жорсткіша конкуренція. Наприклад, у Харкові йшла реальна боротьба за посади серед колабораціоністів українського та російського емігрантського руху. Плюс, таку ж боротьбу вела радянська агентура. Восени 1942-го викрили, що кадровим відділом поліції керує більшовицький агент", - підсумував Іван Дерейко.
2 
1
Коментарі
31