Всеукраїнський православний собор провели 5-6 червня 1990 року в Києві. На ньому проголосили про утворення Київського патріархату і завершили відродження Української автокефальної православної церкви. Патріархом обрали Мстислава (Скрипника).
Із занепадом СРСР почало розвиватися зацікавлення релігією та історією церкви. Створювалися громадські об'єднання, де під приводом вивчення історії України і релігії піднімалося й питання відродження української державності. У Києві виник "Український культурологічний клуб", при Будинку вчених - просвітницький клуб "Спадщина". До них увійшли культурні та громадські активісти, студенти столичних навчальних закладів.
В спілкуванні й дискусіях оживала ідея відновлення Української автокефальної православної церкви в Україні. На початку 1989 року виник Ініціативний комітет з відродження УАПЦ.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Церковна рада ухвалила рішення відродити церкву
Новий поштовх відродженню української церкви дала установча конференція Товариства української мови імені Тараса Шевченка, яка відбулась у Києві 11-12 лютого 1989 року. На заході виступив настоятель Свято-Успенського православного храму міста Єлгава у Латвії священник Богдан Михайлечко. Він уперше публічно та відверто заявив, що УАПЦ була розстріляна сталінсько-московським режимом, що цій Церкві не дали існувати навіть у підпіллі, а кращі представники православних українців загинули. Закликав протестувати проти неправди, стати на захист забороненої Церкви та порушити клопотання перед урядом УРСР про реабілітацію невиннозамучених єпископів, духовенства та віруючих. Було оголошено про створення в Києві Ініціативного комітету з відродження УАПЦ.
Ініціативний комітет очолив священник Богдан Михайлечко. До нього приєдналися правозахисники і дисиденти Євген Сверстюк, Ольга Гейко (Матусевич), Тетяна Битченко, Сергій Набока, Олександр Ткачук. Ініціативний комітет направив звернення до Президії Верховної Ради СРСР та УРСР, до міжнародної громадськості з вимогою легалізувати УАПЦ.
Члени комітету звернулися до Вселенського патріарха Димитрія І, УАПЦ в діаспорі та всіх Автокефальних Церков світу підтримати вимоги українців.
У березні 1989 року священник Богдан Михайлечко вперше після Другої Світової війни відправив Божественну літургію для прихильників УАПЦ у Києві у приватному будинку по вул. Сєдовців, 8А. У червні 1989 року київська громада УАПЦ подала прохання до Подільського райвиконкому Києва про реєстрацію громади та передачу храму Миколи Набережного. Але їм відмовили.
Ініціативний комітет розгорнув широку роботу серед населення, оприлюднив "Заклик до православних українців": "Церква наша, пролежавши в "духовній домовині" понад 250 років, здавалося, ніколи не воскресне. Церква відродилася з попелу небуття. Жива наша Церква, яка й досі діє в еміграції!"
У Києві у вересні 1989-го вийшов перший номер газети "Наша віра Православ'я". До редакційної колегії увійшли Олександр Ткачук, Михайло Орфенюк, Микола Будник. З жовтня редакцію очолив Євген Сверстюк. Газета зробила значний внесок у відродження УАПЦ в Україні. З її сторінок лунали заклики до єпископату Українського екзархату РПЦ повернутися обличчям до людей, припинити денаціоналізацію народу через Церкву та перестати бути слухняним знаряддям в руках великодержавних російських шовіністів.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Більшовики застрелили владику української церкви
19 серпня 1989 року на заклик Ініціативного комітету з відродження УАПЦ відгукнулася парафія Святих апостолів Петра і Павла у Львові. Протоієрей Володимир Ярема, священники та віруючі храму урочисто оголосили про вихід зі складу РПЦ. 8 вересня 1989 року місцеблюститель Київського митрополичого престолу блаженніший митрополит Мстислав, Першоієрарх УАПЦ направив "Звернення до вірних УАПЦ на Батьківщині та у всьому світі розсіяних". У ньому він доводив законність і канонічність свого місцеблюстительства на Київському митрополичому престолі та закликав до праці по відродженню УАПЦ. У "Зверненні" митрополит Мстислав призначив протоієрея Богдана Михайлечка своїм "відпоручником та духовним адміністратором з обов'язком, під моїм доглядом, організовувати, координувати і здійснювати акції на відновлення в Україні святої УАПЦ, а його заступником всечесного протоієрея Володимира Ярему".
2 жовтня 1989 року відбувся Львівський єпархіальний собор УАПЦ, який звернувся до єпископа Іоана Боднарчука з проханням очолити церкву. Він погодився.
Представники громад УАПЦ ухвалили рішення про створення Всеукраїнського православного братства Святого апостола Андрія Первозваного. Братство відіграло значну роль у відновленні УАПЦ, проробило величезну роботу зі скликання Всеукраїнського православного собору. На кінець 1989 року громади УАПЦ організувалися майже у всіх обласних центрах.
На Страсному тижні 1990-го розпочалося богослужіння у храмі Святого Архистратига Михаїла у Києві на території Музею Архітектури і побуту в Пирогово.
Єпископ Іоан звернувся до Патріарха Грузинської православної церкви, заштатного єпископа Іонафана (Єлецьких), єпископа Молдавського і Кишинівського Володимира та інших ієрархів РПЦ. Але вони відмовили у висвяті нового єпископа. За православними канонами для хіротонії єпископа необхідно не менше 2 єпископів.
Остаточне організаційне оформлення УАПЦ відбулося на Соборі у червні 1990-го у Києві. Відкрився він Божественною літургією, яка відправлялася у Свято-Софійському соборі, завдяки старанням народного депутата Олеся Шевченка. На Собор з'їхалися 703 депутати з усієї України, з них 7 єпископів, духовенство і миряни. Серед гостей народні депутати України Олесь Шевченко, Іван Драч, Іван Заєць, Сергій Головатий. Були іноземні гості, представники засобів масової інформації України і з-за кордону.
Собор заслухав доповідь архієпископа Іоана Боднарчука, в якій було дано канонічне обґрунтування установлення Українського (Київського) патріархату. Ідею утворення Київського патріархату висловив священник Василь Романюк (Святіший Патріарх Київський і всієї України-Руси Володимир) ще 1972 року в час свого попереднього ув'язнення у листі до священника Мирона Сас-Жураківського. З доповідями виступили єпископ Володимир (Романюк), Євген Сверстюк, Сергій Головатий, Іван Драч та інші.
Митрополит Мстислав на Собор не прибув, оскільки Міністерство закордонних справ СРСР не дозволило йому в'їзду до СРСР як особливо небезпечному ворогу, "клерикалу-петлюрівцю". На Соборі було прийнято "Устав про управління УАПЦ", возведено в сан Митрополита архієпископа Іоанна (Боднарчука) з титулом "блаженніший" митрополит Львівський і Галицький.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Андріївській церкві висвятили єпископа Мстислава
Найважливішим було те, що на Соборі проголошено Український (Київський) патріархат і обрано Предстоятелем УАПЦ блаженнішого митрополита Мстислава (Скрипника) з титулом Святіший Патріарх Київський і всієї України. На час відсутності Патріарха Собор уповноважив митрополита Іоана керувати Київською Патріархією та надав йому повноваження намісника Київського Патріаршого Престолу. Ухвалою Собору було утворено Львівсько-Галицьку митрополію та Тернопільську й Івано-Франківську архієпископії.
Собор урочисто заявив про скасування "самоліквідації" УАПЦ на Соборі 1930 року. Спрямував звернення до уряду УРСР про повернення храмів і майна. Також прийнято ухвалу про відкриття духовних навчальних закладів, а при Патріархії створено відділи: закордонний, видавничий, господарський, місіонерський, пенсійного забезпечення. Собор ухвалив звернення до українського народу, направив телеграми до Вселенського патріарха Димитрія І, предстоятелів Помісних Автокефальних Церков, у яких сповіщалося про проголошення Українського (Київського) Патріархату та про вибори на Київський Патріарший Престол Святішого патріарха Мстислава.
Телеграми були направлені на Помісний Собор РПЦ в Загорськ у Росії, Президенту СРСР Михайлу Горбачову.
Синод Вселенського Патріархату на чолі з Святішим патріархом Варфоломеєм прийняв Українську церкву як рівну серед рівних, без усяких принизливих досвячень і пересвячень.
5-6 січня 2019 року в кафедральному соборі Вселенської Патріархії на честь святого Георгія Переможця у Стамбулі відбулося вручення Томосу про автокефалію Православної церкви України блаженнішому Епіфанію митрополиту Київському і всієї України.
Українську автокефальну православну церкву заснували під час національно-визвольних змагань 1917-1921 років. 1929-го радянська влада оголосила УАПЦ "однією з ланок антирадянського підпілля" та розпустила її наступного року. Визначного українського діяча, митрополита УАПЦ Василя Липківського чекісти розстріляли 27 листопада 1937-го. Напередодні Другої світової війни було ліквідовано майже всі прояви УАПЦ у Радянській Україні. Друге нетривале відродження церкви відбулося 1942-го. Припинила існування після зайняття території України радянськими військами, проте продовжувала діяльність в еміграції та в діаспорі. Остаточно припинила існування після Об'єднавчого собору українських православних церков 2018 року.
7 
35413
Коментарі