Російські війська пішли в наступ

Директорія УНР оголосила війну Росії 16 січня 1919-го. На той момент російсько-українські радянські війська захопили Лівобережжя та проголосили Українську Соціалістичну Радянську Республіку.

Із початком військової агрессії Росії, ще у грудні 1918-го, Директорія надсилала Раднаркому ноти протесту. Вимагала припинити втручання у внутрішні справи УНР та силові акції. Наказувала вивести російські війська з українських територій.

Після захоплення більшовиками Харкова, куди перебрався новий маріонетковий український уряд, нарком внутрішніх справ РСФСР Георгій Чичерін надіслав відповідь на ноти:

"Ваші радіотелеграми ми отримали. Насамперед ми примушені пояснити Вам, що відомості, які Ви маєте у Вашім розпорядженні, не відповідають дійсності. Перечислені Вами військові частини Совєтської Росії на Україну не посуваються і навіть не стоять близько її кордону. Ніякого війська Російської Соціалістичної Совєтської Республіки в Україні нема. Військова акція в Україні в цей момент провадиться між військом Директорії і військами Українського Совєтського Уряду, який є цілком незалежний. Поміж Україною і Совєтською Росією тепер нема ніяких збройних сутичок", – телеграфував він.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Нам виголошують чудові промови і готують удар у спину"

Конфлікт виставили цілком як внутрішній. Наголошувалося на утисках Директорією трудящих мас, які чекають приходу більшовиків. Російський дипломат засудив і звернення Директорії до Антанти з проханням про допомогу, підкресливши "імперіалізм" останніх.

"Твердження комісара закордонних справ, ніби на територію України російське військо не вступає, по перевіреним відомостям, є або умисним перекручуванням правди, або ж цілковитою непоінформованістю. В районі Харкова оперує регулярне військо російської армії. Складається воно переважно з китайців, лотишів, мадярів та по-части росіян", – відповідала Директорія.

Військові дії та дипломатичні ігри не дали українцям жодних переваг. Вже 5 лютого більшовики вступили до Києва, а у квітні 1919-го захопили більшу частину України. Єдиною надією Директорії на протистояння залишалися союзи з Антантою, Польщею та "отаманщина", яка відіграла негативну роль у визвольному русі. Могли допомогти й білогвардійці, але ті відмовилися визнати право України на самостійне існування.

Тимчасовий робітничо-селянський уряд України створили у Курську 28 листопада 1918-го. Так росіяни хотіли завуалювати військове вторгнення в Україну. Уряд очолив більшовик Георгій П'ятаков. До нього входили майбутні відомі радянські діячі, як-от Климент Ворошилов, Володимир Затонський, Федір Сергеєв – Артем та навіть Юрій Коцюбинський – син видатного українського письменника. Посадовці одразу переїхали до містечка Суджі на Курщині, яке стало тимчасовою столицею Радянської України. Вже наступного ранку ними було видано маніфест про поновлення радянської влади в країні після повалення влади гетьмана Павла Скоропадського. Також маніфест закликав трудящі маси та "братню поміч" до боротьби з Директорією УНР.