Тривають дні відзначення річниця визволення України від німецько-фашистських загарбників. Проходять зустрічі ветеранів із учнівською та студентською молоддю, організовують фотовиставки, приурочені визволенню від німецьких окупантів.
Учасник війни Іван Вовк розповідає:
"Я народився у 1926 році. Закінчив 7 класів у Миргородській школі №1, а потім почалася війна. Родина жила в Деркачах, батько працював конюхом у колгоспі "17-річчя жовтня", мати - в ланці. У дитинстві я допомагав батькові на роботі, об'їжджував іще молодих коней, яких вирощували для радянської армії.
За два тижні до приходу німців батька призвали на фронт, а мене назначили зв'язковим на шляху Дубрівський кінзавод – воєнкомат. Моїм завданням було доставляти депеші".
Ветеран згадує, що 13 вересня 1941 року вперше побачив жертв війни: німецька бомба влучила у вантажівку, одного чоловіка осколками вбило, а другого поранило.
А вже наступного дня німецькі льотчики бомбили село.
"На моєму городі 8 снарядів розірвалося, хата згоріла вщент, нічого не лишилося. Після цього ми з мамою та братом перейшли жити в сарай до дідуся. В роки окупації працював у колгоспі: орав, сіяв, возив кіньми та волами зерно. Щомісяця робітникам давали 17 кг суржику (суміш одвійків ячменю, проса, жита, вівса). Усе краще зерно відправляли поставками німцям, а те, що залишалося, змітали і віддавали нам. Ми потім це молотили на жорнах і пекли хліб, іншого виходу не було", – пояснює Іван Вовк.
Німці вербували в Німеччину, обіцяли гарні умови праці, заробітну плату. Дехто вірив і їхав . Інших виселяли примусово: хочеш чи не хочеш, а поліція приїжджає, забирає і відправляє до Німеччини. Деякі селяни собі навіть хвороби прищеплювали: коросту або ще щось, щоб довідка була, що хворий.
"А один дідусь розповідав, що у них у селі під час перебування німців кожному, хто працював, видавали по 600 грам печеного хліба, а хто мав малолітню дитину , то давали ще й півлітри молока" – каже хтось із присутніх.
"Не знаю, може де й давали. У кожному колгоспі по своєму. У нас цього не було. Німці встановлювали норму для молока та яєць, яку треба було обов'язково віддати. Живність тримати дозволяли. У нас була й свиня, і корова. Зі свині треба було шкіру здирати і німцям віддавати, смалити забороняли. А м'ясо хочеш - продай, хочеш - собі залишай", – пояснює ветеран.
"Це понятно й так. При гітлерівцях люди свиней тримали, а при комуністах податком обкладали, що хоч вішайся. Мій дідусь розказував, що після війни податки були неймовірні. Одної картошки треба було здати не менше півтони. Податки були навіть на дерева. Тому дідусь вирубав усі вишні, груші й яблуні, котрі при німцях його хоч трохи годували", – відповідає один із слухачів.
2 
1
Коментарі
60