Особливості імператорського полювання в рідкісних світлинах кінця ХІХ століття

З давніх-давен полювання на диких тварин було одним з основних способів отримання їжі, що протягом сотень тисяч років забезпечував існування людства. Однак поступово полювання перетворюється на привілей вищих верств населення.

Особливо це стосувалося Західної Європи, де володарі встановлювали жорсткі обмеження на полювання на своїх територіях. Дещо інша ситуація склалася на давньоруських землях - тут було більше лісів і не було потреби забороняти полювання.

Однак існували окремі угіддя, де могли полювати лише князі. В історії відомо не мало випадків убивств порушників межі цих угідь. Крім того, у давні часи полювання вважалося найкращою підготовкою воїнів. Існувало два види полювання: за допомогою птахів та за допомогою собак.

Однак серед представників династії Романових запеклим мисливцем був передостанній російський імператор Олександр ІІІ. Він полюбляв полювати на велику дичину - зубрів та оленів. На відміну від радянських лідерів, які мали десятки місць для полювання, Романови полювали на околицях Петергофа та Гатчини.