Георгій Нарбут одружився з жінкою свого друга

5

Майстер української графіки Георгій Нарбут народився 9 березня 1886 року. Його батьком був поміщик, а матір – донька священика. Хутір Нарбутівка поблизу Глухова Сумської області батько Іван Нарбут успадкував від предків-козаків. У родині було дев'ятеро дітей.

Особливо близьким до Георгія був брат Володимир. Після гімназії хлопці удвох поїхали до Петербурга вступати на навчання. Георгій відзначався спокійною вдачею і гумором. Він "народився графіком", опанувавши техніку самотужки. Георгій постійно малював.

"Нарбут сідав за малюнок вранці, працював увесь день, всю ніч, не лягаючи спати, а тільки викурюючи гори цигарок, працював ще вранці і до обіду здавав малюнок", — писав художник Дмитро Матрохин.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Любовний трикутник Павла Тичини його вчитель зобразив на картині

7 січня 1913 року Георгій повінчався з донькою поміщика-сусіда – Вірою. Через рік у них народилася донька Марина, згодом син Данило. Після І Світової війни із дружиною і дітьми вони переїхали до Києва. Родина Георгія поселилася поруч із брамою Заборовського, біля Софійського собору. У шести кімнатах жило 11 душ – окрім сімейства Нарбута, його мати і сестра, а також із дружиною Тасею жив український генеалог Вадим Модзалевський. Вони переїхали з Чернігова. Вони з Нарбутом товаришували ще з 1912 року, коли робили "Малоросійський гербовник".

На початку 1918 р. діти Нарбута захворіли на коклюш і він відвіз родину до свого друга мистецтвознавця Миколи Біляшівського. Місяців три не бачилися, нарешті дружина приїхала до Києва. Побачила квартиру, у якій уже не було ні дитячої, ні її кімнати; всюди були речі Тасі… Відбулася генеральна сварка. З Вірою Нарбут розлучився. Після цього Нарбут одружився з Наталією Модзалевською. Колишній чоловік Тасі лишився при них.

У 1918-19 році Георгій Нарбут створив ескізи українських грошей номіналом 10, 100 і 500 гривень. Друкувалися вони в Берліні, звідки їх доставляли в Україну літаками. Працюючи над малюнком першого українського грошового знака, Георгій Іванович не копіював наявних банкнот, а створив особливий глибоко національний малюнок у стилі українського бароко.

У 1919 році Київ окупували більшовики, потім денікінці. У академії — а Нарбута уже вибрали ректором — відібрали державний статус, фінансування, навіть слово "українська" з назви. Студенти приходили на заняття у будинок ректора.

У 1920 році Георгій захворів на тиф. Йому видалили камені у печінці. 23 травня 1920 року майстер помер. Поряд був його друг Вадим Модзалевський. 24 травня 1920-го у Покровському монастирі поховали художника у гетьманському жупані зі срібними ґудзиками. "Вертаючись з кладовища, зайшли ми до Тичини. Сиділи тихо, в'язалися все невеселі думки про те, як несправедливо складається життя талановитих людей у нас, і скільки ще жертв відбере наша сувора доба. Таку велику людину поховали!", - написав Микола Зеров.

Проживши лише 34 роки, він зумів зробити фундаментальний внесок у розвиток українського мистецтва.

Митець зробив впізнаваним український образотворчий фольклор – його "козаки – Мамаї", килими, розписна кераміка, різьба по дереву стали відомі у всьому світі. Нарбут захопився козаччиною. Георгій Іванович не тільки пише в "українському стилі", а й починає говорити українською літературною мовою. Що далі, то більше заглиблюється він в українську історію, повертається до свого захоплення геральдикою. Майстер створює значну кількість гербів.

×