Перший в Україні завод порцеляни побудували у місті Корець Рівненської області. Його 1784-го заснував польський шляхтич, князь Юзеф Клемент Чорторийський.
"Продукцію заводу можна порівняти з виробами Імператорського заводу у Санкт-Петербурзі або Фаберже", - каже колекціонер порцеляни та дизайнер інтер'єру, одесит Дмитро Сікорський. Цікавиться європейською порцеляною XVIII століття та українською і російську першої половини ХІХ століття.
Скільки коштують вироби Корецького заводу?
- Вони майже не продаються. Хіба у Польщі можна знайти якісь ординарні речі. До останнього у мене були всі заводи крім Корецького. Нарешті купив його чашку. Я 12 років збираю порцеляну, і це другий випадок, коли бачив щось у продажу. Все інше було підробкою. Три місяці її купував. Виграв іноземний аукціон, де ціна на чашку підстрибнула у 15 разів. Коли я вже сплатив, мені без пояснень сказали, що слати не будуть. Гроші повернули. А потім взяли і знову її поставили на аукціон за стартовою ціною. Я під іншим іменем і ніби з іншої країни, ще раз взяв участь в аукціоні. Забрав чашку за стартовою ціною. Про неї говорити не хочу. На аукціоні "Сотбіс" за чашки Корецького і Баранівського заводів давали по 3-5 тис доларів. Другим відомим підприємством був завод Міклашевського на Чернігівщині у селищі Волокитине. Він існувало 20 років, але був дуже потужним і по-українському самобутнім. Серед російських колекціонерів - це один з наймодніших заводів. Якщо пощастить, звичайну річ можна купити за 500-1,5 тис доларів. Шедеври, як фігурки, коштують до 40 тис доларів.
Чому корецькі вироби не продаються?
Це дивовижно, бо його не так мало виробляли. Є версія, що через війни зникла - билася, вивозили, не цінували. Не було на неї піару. У радянські часи на колекціонера української порцеляни могли навісити ярлик націоналіста.
Чим унікальна українська порцеляна?
Порівняно з російською, більш стримана. Використовує народні мотиви, притаманні Україні кольорові гамми. Це поєднання стриманості і шалених кольорів, наїву і шляхетності. Вона є більш європейська.
Це свідчить про український смак? Яким він є?
Схожий на іспанський. З одного боку стриманий, з іншого - експресивний. Біла хата - стримана. А по ній - лапаті яскраві квіти намальовані. Українські пісні - або дуже сумні, або дуже веселі. Коли роблю український інтер'єр і потребую речей, яких не виробляють в Україні, то беру польські або іспанські - вони до нього пасують. Іспанські краще брати тканини. Польща дуже схожа на Україну за старою архітектурою, скажімо. На мою думку, українська і польська матеріальна культури були під впливом німецької. Скло XVII-XVIII століття наслідує німецьке. Його часом важко відрізнити від німецького чи навіть американського. Бо американське гутне скло заснували німці.
Якщо брати функціональну українську кераміку, то вона буде грубою і простою. Якщо це прикраса на зразок вази, то вже така красива, що на ній буде все.
Двісті років тому хто міг собі дозволити порцеляну?
Вона була дуже дорогою. В Одесі на початку ХІХ століття побудували мерію. То вона коштувала, як два сервізи для Катерини ІІ. Найдорожчим серед російської порцеляни був Імператорський фарфоровий завод у Санкт-Петербурзі.
Порцеляну до XVII століття виробляли тільки у Китаї. У Європі довго намагалися віднайти таємницю виробництва. Зробили це випадково у німецькому містечку Мейсен. Один алхімік хотів винайти рецепт золота, а отримав порцеляну. Відтоді підприємці почали перекупати собі осіб, які знали її таємницю.
Протягом XVIII століття порцеляна була ознакою аристократичності. Потім почали з'являтися простіші речі - менше золота, розпису. До середини XIX століття вона стала фактично усім доступна. Тому порцеляна після цього періоду мало цікавить колекціонерів, окрім окремих течій, як модерн початку ХХ століття, сецесія.
Порцеляну легко підробити?
Її купують, якщо вона якісна, або з точки зору естетичної вартості. З дешевих матеріалів або не елегантно зроблену, просто не куплять. Тому сенсу нема у підробці. Буває, беруть порцеляну XVIII століття і змінюють клеймо на клеймо більш рідкісного заводу. Є чутки, що на Імператорському заводі робітники підробляють серії старих тарілок і продають її по 50 тис доларів.
Що у тебе найдорожче в колекції?
Я собі теж часто це питання ставлю: що б таке продати, аби вирішити усі свої фінансові питання, - сміється. - Порцеляна - не така дорога штука, як Айвазовський. Якщо знайшов його в хаті, продав і вирішив усі свої фінансові проблеми. Більшість речей коштує від 500 до 1,5 тис доларів.
Рекорди продажів б'є російська порцеляна. Скажімо, тарілка з сервізу Григорія Потьомкіна продали за 100 тис доларів. 20-30 тис можуть брати за великі вази. Одиничні вази продають і за 1-2 мільйони. Дорога чашка - це 5-7 тис доларів.
Багато людей колекціонує в Україні порцеляну?
З одного боку, це розповсюджене і аристократичне колекціонування, яке існує давно. Разом з тим доступне. Це не живопис, зброя чи меблі, на збереження яких потрібні великі гроші. Порцеляна ще й доступна по ціні, бо її виробництво було масовим. Та її серйозних колекціонерів не так багато. В Україні таких дві людини - я і ще один.
Він для тебе конкурент?
Ні. Якось в Одесі продавалася фігурка, яку я хотів, але не встиг купити. Потім мені сказали, що її придбав колекціонер з Києва, про якого я тоді тільки чув. Я тільки подумав: добре, що пішла в хороші руки. Колекціонер не є власником речі. Він її просто зберігає. Тому серед нас є принцип: віддати у хороші руки. Людині, яка не цінуватиме річ, можуть її і не продати. Або залупити захмарну ціну. А людині, яка розуміється на ній і буде дбати, можуть навіть подарувати.
Потрібні спеціальні умови для зберігання порцеляни?
Головне її не чіпляти, бо річ дуже крихка. Здебільшого зберігаю по коробках. Я навіть ніколи не бачив свою колекцію разом.
Де купуєш речі?
Переважно аукціони або знайомства. На блошиному ринку мало можна знайти. Колись знайшов кришку від табакерки із зображенням Катерини ІІ. Штука дуже рідкісна. Можливо, належала саме імператриці. Спочатку такі речі робили їй, а потім вона могла її комусь подарувати. Такий подарунок дорівнював ордену.
Раз по інтуїції у німецькому місті Гайдельберг знайшов чашку без клейма з портретом юнака. Через кілька років дізнався, що то портрет Олександра ІІ в дитинстві, коли він був зачислений у роту гусарів.
Скільки речей у твоїй колекції?
Не рахував, 100-200 є.
В якому стані український антикварний ринок?
Він невпорядкований. Навіть Ющенко, хоч і колекціонер, а цього не зробив. Це важливий ринок, бо становить для країни культурний капітал, стимулює культурний розвиток населення, робить країні репутацію. А у нас з часів Радянського Союзу на колекціонерів дивляться, як на ворогів народу. Тоді їх просто грабувала держава. З якогось там приводу колекцію могли конфіскувати. А якщо маєш унікальні меблі чи картини, то продати за кордон їх не можеш, бо це народний спадок.
5 
35413
Коментарі
1