25 січня 1924 року у французькому альпійському містечку Шамоні почалися I зимові Олімпійські ігри, що проводилися як "Міжнародний спортивний тиждень з приводу VIII Олимпіади". Спортсмени змагались у 6-и видах спорту.
У зв'язку із великою популярністю спортивного дійства Міжнародний Олімпійський Комітет (МОК) вирішив проводити з 1928 року Зимові Олімпіади регулярно щочотири роки.
1896 року у Швеції відбулися перші міжнародні змагання з цілого комплексу зимових видів спорту. Вони називалися Північні ігри і також проводилися кожні чотири роки, однак, участь у них брали лише скандинавські країни. Це вносило непорозуміння в організацію Олімпійських ігор - так, 1908 року в програмі літніх змагань, що відбувались у Лондоні, з'явилось фігурне катання, змагання з якого були проведені аж у жовтні, через три місяці після завершення всіх інших турнірів.
1911 року МОК запропонував провести в 1912 році у Стокгольмі окремі змагання із зимових видів спорту, але Швеція виступила проти, побоюючись знизити популярність Північних ігор; 1916 року Зимові Олімпійські ігри у Берліні не відбулись через Першу Світову війну. 1920 року на Олімпіаді в Антверпені до програми літніх ігор було додано хокей на льоду. І лише після цього МОК зумів досягти домовленостей зі скандинавськими країнами щодо проведення в 1924 році Міжнародного спортивного тижня із зимових видів спорту.
У Шамоні майже у всіх змаганнях домінували скандинави, а Норвегія завоювала 17 медалей і стала чемпіоном у неофіційному командному заліку. Серед 300 спортсменів було лише 13 жінок, котрі змагались тільки у фігурному катанні.
Міжнародний спортивний тиждень, що тривав з 25 січня по 5 лютого, виявився настільки популярним серед 16 країн-учасниць, що в 1925 році МОК офіційно оголосив про організацію регулярних Зимових Олімпійських ігор, заднім числом назвавши змагання 1924 року в Шамоні першими з них.
5 
35413
Коментарі