Радянська влада ретельно обліковувала бідони

 

— Документи ­Організації українських націоналістів та Української повстанської армії безцінні, — говорить керівник архіву Центру досліджень визвольного руху Андрій Усач, 29 років. — Головне в них — викладена інформація. Ці папери не такі вже й старі, а деякі — не надто рідкісні. Розпорошений архів не має історичної цінності. Тому колекціонерам вони навряд чи будуть цікаві.

"Робимо минуле доступним" — таке гасло електронного архіву Українського визвольного руху. Офіс розташований у Львові. Його працівники реставрують, опрацьовують і викладають у відкритий доступ документи ОУН і УПА.

Де найчастіше знаходять архіви підпільників? Як відбуваються пошуки?

— Зазвичай папери виявляють випадково. Селяни обробляють город або копають фундамент для будівлі — і натрапляють на сховок. Адже про нього знало мало людей. Документи запаковували в газети, обв'язували нитками. Тоді складали в 40-літрові молочні бідони. Влада знала про цей спосіб, тому в колгоспах вели ретельний облік бідонів. Ховали поблизу криївок, церков, кладовищ. Іноді до сховку вкладали зошити з переліком документів.

Найбільш інформативні папери знайшли на Тернопільщині. Більшість належать референтурі (управлінню. — ГПУ) Служби безпеки ОУН. Довгий час на цій території перебував шеф СБ Микола Арсенич. Це був педантичний і прискіпливий керівник. Думаю, саме завдяки його контролю документи добре збереглися.

Над одним знайденим архівом працює 12 людей. Є стандартні форми опису кожного до­кумента: назва, скільки сторінок, хто написав, де, коли. Реставрація тисячі сторінок коштує близько 5 тисяч гривень. Інколи відновлення пошкодженої сторінки може вартувати більше 100 гривень.

Скільки інформації може містити один сховок?

— Найменший був у коробці з-під патронів — вісім документів. Найбільший — архів референтури Служби безпеки ОУН Бережанського надрайону. Містив близько тисячі документів. У кожному — від одного до кількох десятків аркушів.

Найчастіше ховали пропагандистські листівки або карикатури. На Золочівщині знайшли бідон із 5 тисячами аркушів. На кожному — по чотири майже однакових заклики. Це дає змогу зрозуміти масштаби пропагандистської діяльності ОУН. Художники-підпільники викривали радянську дійсність, висміювали більшовицьку владу, закликали підтримувати українських повстанців. Нещодавно знайшли невідомий раніше малюнок, на якому Сталін зображений в образі чорта. За зберігання такого за життя "батька народів" могли засудити до 10 років таборів.

У чому цінність цих паперів для дослідників?

— З документів Служби безпеки ОУН розуміємо, скільки допитів провели за конкретний період. СБ ретельно перевіряла всіх підпільників, яких підозрювали у співпраці з радянськими органами. Чи справді вони такими були, чи на них наговорили? Чи вони під тортурами намовили на себе? Для цього треба зіставляти документи ОУН і НКВС. Одне таке порівняння маємо. Агентурна діяльність Василя Магдія — "Жар-Долі" підтверджується і радянськими документами, і протоколами СБ.

Великий інтерес становлять фінансові звіти повстанців — квіти. Можна побачити, якими коштами оперувало підпілля в різні періоди. На кожному розписано — хто, скільки і для чого взяв. На­приклад: "Квіт виданий на 700 крб, які забрав на чоботи. Дня 1/VII.48 р."

Маємо автобіографію підпільної поетеси й художниці Софії Лагодич — псевдо "Ліда". Раніше історики майже нічого не знали про цю жінку. При затриманні в неї вилучили сумку літератури. На всі запитання чекістів відповідала: "Я дала клятву перед Богом і нічого казати не буду". Протоколи допитів не підписувала. У результаті опинилася в психіатричній лікарні — спершу в Казані, потім у Львові. Там померла в 1990-х.

Фотографії, особисті справи, автобіографії допомагають ідентифікувати підпільників?

— В одному сховку було багато автобіографій. Їх писали самі повстанці або з їхніх слів. Прізвищ не вказано, тільки псевда. Дослідник Володимир Мороз допоміг нам їх ідентифікувати. Одну з указаних там жінок вдалося знайти. Це Олена Андрущак "Орися". В архіві СБУ відшукали її особову справу. Виявилося, там як речовий доказ підшитий другий примірник цієї ж автобіографії. Вона розповіла, що цього не писала. Очевидно, хтось нотував з її слів.

Маємо знімок групи підпільників. Серед них — Михайлина Голіната "Мрія". Коли ми виставили це фото на нашому сайті, відгукнулися родичі. Її молодша сестра ще жива. Вона також була в підпіллі. Розповіла, що Михайлину арештували, коли вона була в криївці. Дівчина назвала не своє прізвище. При затриманні її сильно поранили, тому поклали в лікарню. Допитати не змогли. Вночі після операції вона зняла бинти, скинула бандажі, розірвала рану і померла, стікаючи кров'ю. Місце поховання невідоме.

Завдяки вашому сервісу можна знайти дані про своїх репресованих і депортованих ро­дичів?

— Потрібно зайти на сайт і в розділі "пошук" ввести прізвище чи ключове слово. Або вибрати "розширений пошук", вказати тип документа, мову, організацію тощо.

Зараз опрацьовуємо "Список вивезених насильно большевиками українських родин на Сибір 21.10.47 р.". Його склали члени ОУН через два роки після операції "Захід", яку проводив НКВС. У переліку є прізвища відомих нам сімей повстанців: Шавронський, Коломиc. Інколи вказували рік народження. Зазвичай, якщо людина була похилого віку. Так хотіли засвідчити — чекісти депортували навіть тих, хто не міг становити жодної небезпеки для влади. Наприклад, з Коропецького району Тернопільської області за один день забрали 139 людей. Причини: "чоловік за кордоном", "чоловік криється", "чоловік арештований", "син за кордоном", "син в УПА", "дочка арештована", "співпраця з повстанцями".

24  010 документів викладено на сайті електронного архіву Українського визвольного руху ХХ ст.

П'ять найцінніших віднайдених останнім часом сховок документів ОУН і Української повстанської армії

1. 4 тис. друкованих і рукописних документів УПА вилучила СБУ в чорних археологів торік. Бідон із паперами вони відкопали в Тернопільській області. Перевезли в Чернівці, щоб продати. Правоохоронці вийшли на продавців і домовилися про добровільну здачу цінностей. Документи датовані 1945–1947 роками. Є порадники, як виховувати дітей, статистичні звіти й дописи про настрої людей. Детально описано голод 1946–1947 років на Тернопільщині, наведені дані про померлих. Найбільшу цінність становлять кліше грошових знаків повстанців.

2. Бідон з-під молока знайшли в лісі біля села Кадиївці Кам'янець-Подільського району Хмельницької області влітку 2014-го. Усередині лежав 81 документ — переважно брошури та листівки. Також там були шматки тканини, кілька десятків пар нових жіночих бавовняних панчіх, набір для гоління, 10 кишенькових дзеркалець і посуд. Хто зробив сховок — невідомо.

3. Друковані видання мельниківського крила ОУН — опонентів "бандерівців" — віднайшли під банею церкви села Доброводи Збаразького району Тернопільської області кілька років тому. Архів містить часописи "Юнак", "Сурма", "На пробій", "Український націоналіст", брошуру "Свято зриву". Датуються 1941–1943 роками. Також уціліли паперові інструкції для юнацтва, політична програма й устрій організації.

4. Лісник із села Пістинь Косівського району Івано-Франківської області відкопав у лісі бідон із паперами УПА позаторік. Там були листівки, накази, розпорядження. Зокрема перелік завербованих націоналістами вчителів і списки зрадників. А ще — патріотичні вірші невідомого автора. Вони посортовані в папки та датовані за роками — від 1946-го по 1951-й.

5. Три сотні документів референтури Служби безпеки ОУН Сокальської округи знайшли в металевому бідоні на Жовківщині Львівської області 2015-го. Більшість датовані 1949–1950 роками. Це персональні справи 70 підпільників ОУН, описи загибелі 15 повстанців, протоколи допитів затриманих НКВС націоналістів.

Тетяна ВІЙТОВИЧ

×