"На Похвалу що не зробиш — все одно толку з того не буде"

— Перед Похвалою увечері в п'ятницю прибирають у церкві гарно і несуть туди цвєти живиє, — розповідає 76-річна Ніна Марченко із села Конотоп Городнянського району Чернігівщини. — А тоді, як Похвала скончиться, цвіти беруть додому "од поганого ока" — дуже од усяких відьом помагає. І рушник у церкві вєшалі на Похвальной іконі. Цілий рік він там висіть, а потім його додому беруть "на щастя, на долю". Я й сама колісь вишила, й мой рушник год провисів, а потім я зняла, а друга собі повісила на щастя.

Свято Похвали Пресвятої Богородиці відзначають у суботу на п'ятому тижні Великого посту — цьогоріч воно випадає на 5 квітня. А сам тиждень називають Похвальним — з 31 березня до 6 квітня цієї весни. Щоб пригорнути до себе щасливу долю, протягом цих семи днів утримувалися від будь-якої життєво важливої роботи: не розпочинали будівництва, ремонту, нової справи, не вирушали в дорогу, не укладали договорів, не продавали й не купували худоби.

За церковними переказами, імператор Костянтин Великий 324 року заснував на європейському березі протоки Босфор нову столицю Константинополь і присвятив його Божій Матері. Імператор шанував Пресвяту Діву як покровительку і патрона нової столиці — Царгорода, як називали це місто в давній Україні. Молитви та звернення жителів Константинополя до Богородиці багато разів рятували від нашестя ворогів. У ІХ ст. за це заступництво й захист Діви Марії вдячні візантійці започаткували це свято.

— На Похвалу краще не розпочинать нічого — не вдасться воно тобі, — пояснює 75-річна Ольга Пус із села Мерва Радивилівського району Рівненщини. — Або не закінчиш, або все пойде пропадом. Не білили хати, бо пообсипається. Не шили й не в'язали нічого — або покинеш недоробленим, або взагалі швидко порветься. Краще вже зовсім нічого важного для себе не робити, бо все одно толку з того не буде. Так казали: "Похвалишся зробить — да не похвалишся зносить". А в суботу навіть за холодну воду не бралися, бо працювати не можна — гріх. Мати й баба на Похвалу кидали ткати полотно, стереглися навивати основу на верстат, бо поплутається і вся робота піде насмарку.

Вважається, що все посаджене на Похвальному тижні гарно ростиме, "як верба угору". Але не радили хвалитися одне перед одним, щоб не зурочити ні врожай, ні здоров'я своє й близьких. Вірили, що на Похвальному тижні хвалькуватих Бог може тяжко покарати.