"Більше року ми витратили на опис і огляд незліченних скарбів одного з найбільших сховищ Єгипту. Сьогодні настав час зробити те, чого я найбільше чекаю і боюся", – пише у щоденнику англійський археолог 50-річний Говард Картер. 12 лютого 1924 року він із півсотнею помічників виймає з кам'яного саркофага золоту труну. В ній – мумія фараона Тутанхамона.
У Долині Царів дослідник працює понад вісім років. Усі знайдені ним храми та гробниці були розграбовані. Раптом натрапляє на сходи, що ведуть його до дверей із неушкодженою фараонською печаткою.
"Світова сенсація! Британський археолог знайшов нерозграбовані скарби фараона Тутанхамона. Злічити їх неможливо!" – пишуть газети світу.
Тутанхамон сів на престол 1332-го до н. е. 10-річним. За нього правили родичі. Помер у 19-річному віці.
– Я впевнений тільки в одному. Єдиною визначною подією його життя було те, що він помер і був похований, – часто повторює Картер.
Півтора місяця розбирають і виносять речі з двох кімнат гробниці. Це предмети повсякденного вжитку. Вірили, що вони могли знадобитися фараонові в потойбічному світі: бронзова бритва, лляна білизна, настільні ігри, їжа й вино.
Наступна кімната вщент заповнена золотом і коштовностями. Там же у посудинах зберігаються серце, мозок і нутрощі покійника. В кутку кімнати – колісниця й кілька зменшених моделей човнів із вітрилами.
В окремій камері стоїть кам'яний саркофаг. Поряд – глечики для вина, свічники, вази, алебастрові кубки та інший ритуальний посуд. На стінах склепу – малюнки та ієрогліфи.
У саркофазі з жовтого кварциту – дерев'яний футляр, оздоблений синьою мозаїкою і золотими пластинами. Археологи розкривають його і бачать позолочене рельєфне зображення покійника в повен зріст – це кришка труни. Під нею – мумія фараона. Її обличчя накрите золотою маскою.
"У третій труні лежить Тутанхамон. Багато вбраний: сім золотих і срібних браслетів прикрашають його праву руку, шість – ліву. Груди царя покривають численні амулети й емблеми. На золотій масці відображене таємниче і сповнене задуми обличчя, очі з вулканічного скла й брови із зеленкуватого каміння – усе це було немов живе й глибоко хвилювало, – пише у спогадах Говард Картер. – Серед того сліпучого багатства взяло мене за саме серце одне – віночок польових квітів, який поклала на голову царю молода вдова. Весь царський блиск, уся пишнота бліднули перед скромними, побляклими квітами, які ще зберегли сліди своїх давніх свіжих кольорів. Ці квіти ніби промовляють, яка скороминуща мить тисячоліття".
Мумія була залита великою кількістю олії. Вона почорніла й затверділа.
"Тіло обвуглене й залите чимось густим і пахучим, подібним до живиці. Через смолу ми не могли зняти маску, яка приклеїлася до мумії. Довелося сильно пошкодити її. Іншого вибору не було", – кажуть археологи.
Професор анатомії Каїрского університету доктор Дуґлас Деррі одразу оглядає тіло. Знімаючи пов'язки, знаходить у різних місцях 143 золоті предмети – діадеми, кинджали, амулети, намиста, браслети й персні.
"Зросту невисокого – близько 167 сантиметрів, нема ознак важкої патології скелета чи ран, – нотує патологоанатом. – Бальзамувальники більше двох тижнів довгими смугами лляної тканини обгортали тіло померлого, потім пальці рук і ніг. Після кожного шару бинти фарбували смолою, яка остаточно закріплювала тканину. Використали понад 150 метрів – це 14 шарів".
Досліджують гробницю до 1932 року. Нараховують 3,5 тис. предметів. Загальна вага золотих виробів – 110,4 кг. Скарби і мумію передають у Каїрський національний музей.
13 лютого 1959-го в Нью-Йорку почали продавати перші ляльки Барбі. Їхній дизайн вигадав 1952-го карикатурист німецької газети Bild Райнхард Бойтхін. Намалював дівчину для еротичних коміксів і назвав Лілі. Вона сподобалася читачам. Історії з нею почали публікувати щодня. Засновниця американської компанії Mattel Рут Хандель придбала права на Лілі. Трохи змінила її обличчя і назвала на честь своєї дочки Барбари. Ляльку випустила у смугастому купальнику. Продавали по $3 – близько $15 на теперішні гроші. Партію розкупили за кілька днів.
14 лютого 1939 року на верфі німецького міста Гамбург спустили на воду лінкор "Бісмарк". Був найпотужнішим кораблем країни. Під час одиночного походу водами Північної Атлантики потопив кілька британських кораблів. Серед них був флагман – лінійний крейсер "Худ". Прем'єр-міністр Великої Британії Вінстон Черчилль наказав розпочати полювання на "Бісмарка". Вистежувати його взялися найкращі судна британського флоту. 27 травня 1941-го німецький лінкор потопили в Атлантичному океані.
15 лютого 1798-го французьке військо захопило Рим. Він був столицею Папської області – теперішня центральна Італія. Прийшли сюди, щоби помститися за смерть свого генерала за рік до цього. Папу Пія VI змусили зректися влади і заслали до Франції, де він помер. В області заснували Римську Республіку. Нею керували консули, які підпорядковувалися Франції. 1799-го французів із Риму вигнав неаполітанський король Фердинанд IV. Республіка припинила існування.
41467 кілометрів пролетів літаком без дозаправки американський мільярдер і мандрівник 61-річний Стівен Фоссетт 11 лютого 2006-го. Витратив на це 76 годин. Стартував у США, облетів навколо планети і дістався Англії. Двічі пролетів над Атлантичним океаном. Наступного року літак Фоссетта впав у штаті Каліфорнія – і льотчик загинув
"Заклик до збройної боротьби 1960 року був суто захисним кроком проти насильства з боку режиму апартеїду (політика расової дискримінації. – Країна). Фактори, які зробили необхідною збройну боротьбу, досі існують. У нас немає вибору, крім того, як продовжити розпочате. Ми сподіваємося, що незабаром буде створено клімат, сприятливий для врегулювання проблем у рамках переговорів. Щоб більше не було потреби у збройній боротьбі", –
виступає із промовою 11 лютого 1990-го у південноафриканському місті Кейптаун 72-річний Нельсон Мандела. Того дня лідер Африканського національного конгресу вийшов із тюрми. 1964-го його засудили до довічного ув'язнення за організацію актів саботажу і збройного спротиву владі. Звільнили після легалізації конгресу. 1994 року Нельсон Мандела став президентом Південно-Африканської Республіки
3 
1
Коментарі