2 вересня 1913 року об 11.30 у Києві відкрилася Всеросійська спортивна олімпіада. Ідею її проведення подав імператор Микола II. Його засмутив ганебний виступ російської збірної на Олімпійських іграх у Стокгольмі попереднього року. Приміром, футбольний матч із німецькою командою завершився з рахунком 0:16. Серед 18 країн-учасниць збірна Російської імперії посіла передостаннє місце. Аби надалі уникнути такого провалу, запровадили загальнодержавні змагання, де спортсмени перевіряли б свої сили.
Київ обрали з кількох причин. У ньому щойно завершилась Всеросійська промислова виставка. Крім того, діяв єдиний на всю імперію стадіон на Лук'янівці. Однак із казни виділили кошти ще на один спортивний майданчик. Його облаштували неподалік теперішнього кінотеатру "Київська Русь". Ходили чутки, що організатори частину коштів украли. Замість сучасного, як на той час, комплексу підрядники звели дерев'яні трибуни навколо вирівняного піском поля. "Почти ни одна из арен не была подготовлена к спортивным состязаниям, – писав кореспондент журналу "Огонёк". – Много было у экспансивных южан размаха, кипения и огромнейшего желания, но работать за них пришлось петербуржцам: они буквально выбивались из сил, чтобы закончить брошенные хозяевами недоделки".
Найкомфортабельніші місця у "царській ложі" коштували 10 руб. – як 16 кг яловичини. За інші
платили від 50 коп. до 5 руб. На церемонію відкриття олімпіади прийшли близько 10 тис. осіб. Виступили на ній і українські гімнасти та гімнастки в національних костюмах. Дівчата демонстрували вправи з граблями, а парубки – з косами. Змагалися понад 600 спортсменів від 15 спортивних гуртків із дев'яти міст імперії. Публіку здивувала участь жінок – уперше в історії Росії. "С чего это русские женщины распрыгались? Во все времена прыгающая женщина была бы неприличной", – писала московська газета "Новое время".
Головне дійство олімпіади проходило поза стадіоном і навіть за межами Києва. Це був марафонський забіг на 40,7 км – 38 верст 56 саженів. "Марафонский бег – это ужас! – жахалася одна з газет. – Это инквизиция! Это просто варварство! Зачем это, ради Бога, бежать 38 верст?! Вы подумайте, автомобили портятся на таком расстоянии. Неудивительно, если человеку бензина не хватит. В древности, когда не было железных дорог и телеграфа, такой бег имел смысл как средство передвижения и сообщения. Но теперь при автомобилях и телеграфах такой сумасшедший бег не имеет никакого смысла".
Організатори забули подбати про нічліг для бігунів, тож ті мусили спати на сіннику на околиці міста. Із 15 учасників фінішу дісталися 11. Тривалий час лідирував киянин, але зійшов із дистанції через судоми. Переміг спортсмен із Санкт-Петербурга.
"Печально началась и не без позора для киевлян закончилась Первая русская олимпиада, – підсумовував репортер журналу "Огонёк". – Сами состязания прошли благополучно, доставив много лавров Петербургу и другим приезжим. Но когда лауреаты протянули руки за лаврами, таковых не оказалось. В момент раздачи призов созванные на ипподром победители, которым были присуждены золотые и серебряные награды, ушли ни с чем: медали не были готовы!"
Переможці отримали нагороди після олімпіади.
78 осіб, переважно діти, живцем згоріли 8 вересня 1727 року в англійському селі Бервел, графство Кембриджшир. Трагедія сталася у стодолі, де показували дитячу лялькову виставу. Хтось перекинув свічку, яку служник Річард Віттакер необачно поставив поряд із снопами соломи. Зчинилася паніка. Діти застряли у дверях і заблокували всіх присутніх у будівлі. Весною наступного року суд присяжних виправдав Віттакера. Вмираючи, він зізнався, що скоїв підпал, бо актори не пустили його на виставу без квитка
За рік стратили 16 тисяч французів
"Хліба і терору!", "Поставте терор у порядок денний!", "Залякайте змовників!" – із такими закликами у Парижі 5 вересня 1793 року почалися масові вуличні виступи. Громадяни свіжоспеченої Французької Республіки попалися на гачок революційного уряду – Конвенту. Там партія якобінців готувала масову чистку політичних конкурентів. Але бракувало підтримки народу. Тоді поширили сотні тисяч листівок. Невдачі у війні з Пруссією та Австрією, а також перебої з постачанням хліба пояснювали роботою шпигунів і змовників. Натовп почав вимагати знищити і тих, і інших. Депутати Конвенту блискавично прийняли декрет про спрощену процедуру арешту і суду незгодних із новою владою – так званих підозрілих.
Почалася епоха Терору. Майже за рік із надуманих причин обезголовили або розстріляли 16 тис. французів. "Стежте гарненько за своїми словами, пильнуйте ретельно за своїми поглядами: якщо ви не підозрювані ні в чому іншому, то можете стати "підозрюваними у підозрілості", – так описував атмосферу Терору історик Томас Карлейль.
Cтворено Комітет громадської безпеки під керівництвом Максиміліана Робесп'єра. Він представив закон, за яким всякий громадянин зобов'язаний був донести на змовника і заарештувати його.
Першими удар прийняли аристократи, які принципово не заводили громадянського сертифіката – паспорта. Рішення про страту виносили призначені урядом комісари. Підсудні фактично не мали змоги захищатися. Майно страчених комісари ділили між собою.
"Великий терор" закінчився після перевороту 27 липня 1794-го. Кількох лідерів епохи Терору стратили, зокрема й Робесп'єра. Йому відтяли голову на гільйотині. Винайдена незадовго перед тим для безболісної та швидкої страти, вона стала символом революційного терору.
4 вересня 1967-го у Швеції настав День H: від слова Hо..gertrafik – правосторонній рух. На нього країна перейшла останньою в континентальній Європі. У перші два дні не зареєстрували жодної ДТП зі смертельним наслідком. Та незабаром сумна статистика повернулася на попередній рівень – водії засвоїли правила і стали менш обачні. Уряд ухвалив рішення всупереч результатам референдуму: 85% шведів були проти нововведення. Як компроміс лівосторонній рух залишили в метро та для потягів. Так у Швеції є й досі.
6 вересня 1951 року американський письменник Вільям Берроуз у стані алкогольного сп'яніння застрелив свою дружину Джоан. Це сталося під час вечірки. Вільям побився об заклад із дружиною, що влучить у склянку на її голові. Поцілив у жінку. Того дня він планував продати пістолет, але покупець не прийшов на зустріч. Берроуза відпустили на свободу – усі свідки стверджували, що то був нещасний випадок. Ця трагедія підштовхнула Берроуза до письменництва: "Я дійшов приголомшливого висновку, що ніколи не став би письменником, якби не смерть Джоан".
16 
1
Коментарі