"Подарунок тим, хто роздумує про дива міст і чудеса мандрівок" – так називається праця, яку написав у XIV ст. арабський мандрівник Абу Абдалах Мухамед Ібн Абдаллах аль Лавал ат Танджи, або просто Ібн Батута. 14 червня 1325-го він, 21-річний юрист, вирушає з рідного Танжера, тепер територія Марокко, аби здійснити хадж – паломництво в Мекку, рідне місто мусульманського пророка Магомета. Планує, що подорож верхи на верблюді триватиме 16 місяців. Проте за цей час долає лише шлях в один бік. Відвідує Каїр і Дамаск, які стоять осторонь основного маршруту.
Ставши хаджі, вирішує продовжити мандрівку. Півроку подорожує з караванами Персією, кораблем плаває вздовж Аравійського півострова, а потім потрапляє до Момбаси – зараз це Кенія. Далі повертається в Азію, відвідує Візантію. 1334 року висаджується в Криму, що перебуває під владою Золотої Орди. Першу ніч проводить у християнському храмі Івана Предтечі в Керчі, що існує дотепер. Оповідає: "Приготували курку, але їсти її не стали – вона була з корабельних запасів і смерділа морем. Місце, в якому ми зійшли на берег – це зелений степ, тут немає ані дерев, ані пагорбів, ані будинків, ані хмизу. Люди палять перегній, який називають "тазак". Старші збирають його в поли свого одягу. По цьому степу їздять тільки на колесах, і дорога з краю в край забирає шість місяців".
Ібн Батута відвідує Кафу – теперішню Феодосію, Солхат – Старий Крим, Судак. Описує побут і звичаї кримських татар: "Віз вони називають "арба". Його тягнуть двоє чи більше коней, іноді воли чи верблюди, залежно від ваги возу. Візник сідає верхи на одного з коней, в руках тримає батіг і довгу палицю, якою вказує напрям руху. На возі споруджують арку з дерев'яних прутів, зв'язаних тонкими шкіряними ремінцями, в них нарощують повсть, є два вікна. Зсередини видно все, а ззовні не зрозуміти, чи є там хтось. Люди сплять, їдять, читають, пишуть на ходу. Якщо в кого-небудь знайдуть краденого коня, його змусять повернути господарю, а разом з ним ще дев'ять коней. Якщо чоловік не спроможний це зробити, забирають його дітей. Якщо немає і дітей, йому відрубають голову, як барану".
Подальший маршрут Ібн Батути: Мальдиви, Цейлон, Бангладеш, Малайзія. Кінцева точка – Пекін. Загалом долає понад 100 тис. км – на верблюдах, возах, кораблях, пішки. Кілька разів одружується, а потім залишає дружин заради нових мандрівок. Додому повертається 1349-го. Дізнається, що 15 років тому помер його батько.
10 червня 1931 року між Москвою і Ленінградом почав курсувати перший фірмовий потяг в СРСР – "Красная стрела". 65 км між найбільшими містами держави долав за 9 год. 45 хв. Потяг їздить досі, час відправлення з обох кінцевих точок не змінився – за 5 хв до півночі.
Кажуть, такий час призначили за особистим розпорядженням члена Політбюро ЦК ВКП (б) Лазаря Кагановича. Завдяки цим 5 хвилинам службовці, які вирушали у відрядження, могли отримати добові за ще один день.
12 червня 1897 року Карл Ельзенер (на фото), власник компанії з виробництва хірургічного устаткування у швейцарському містечку Ібах запатентував "солдатський ніж" – попередника сучасного армійського складаного ножа. Ельзенера обурило, що кишенькові ножі для швейцарської армії привозять із Німеччини. У своєму пристрої він поєднав клинок, викрутку для розбирання рушниці, шило та відкривачку для консервів. Усе це ховалося в невеликій дерев'яній ручці. Пізніше додав у ніж ще один клинок, з протилежного боку, і штопор.
13 червня 1966-го Папа Римський Павло VI скасував Index Librorum Prohibitorum – "Індекс заборонених книжок". Цей список католицька церква вела з 1529-го. Причиною заборони могли стати єресь, аморальність, порнографія, політична некоректність. Останнє видання – 1942 року – містило перелік із 4 тис. книжок. Серед них – твори Джордано Бруно, Оноре де Бальзака, Жана-Поля Сартра.
21 хвилину пробув пілот Тім Ланкастер за межами своєї кабіни під час польоту 10 червня 1990 року. О 7.20 пасажирський літак компанії British Airways, яким він керував, вирушив із британського Бірмінгема в іспанську Малагу. Через 13 хв., на висоті понад 5 тис. м, з вітрового вікна вилетіло скло. Потоком повітря Ланкастера витягнуло назовні, бортпровідник ледве втримав його за ноги.
Другий пілот посадив літак у Саутгемптоні за 200 км від Бірмінгема. У капітана діагностували обмороження, перелом лівої руки, пальця на правій руці та правого зап'ястя. Лікувався п'ять місяців. Після цього працював у цій же авіакомпанії до пенсії
2 
1
Коментарі