середа, 27 лютого 2019 09:04

"Якщо плаття віддадуть, я його спалю"

– Я навіть не мрію побачитися з місіс Клінтон та Челсі. Але хочу, щоб вони знали: Мені шкода через те, що сталося, – каже колишня працівниця адміністрації президента США з питань законодавства 25-річна Моніка Левінскі на телеканалі ABC 3 березня 1999-го. Звернулася до дружини тогочасного президента Гілларі Клінтон та їхньої доньки.

Під час практики й роботи в Білому домі зблизилася з на 24 роки старшим президентом США Біллом Клінтоном. Подрузі Лінді Тріпп розповіла про статеві стосунки з ним. Та почала записувати телефонні розмови коханців. Плівки передала юристу Кеннету Старру, який оприлюднив записи. Президент заперечив стосунки з підлеглою. Але вона перед судом визнала дев'ять сексуальних контактів і продемонструвала сліди сперми на своєму платті.

Скандал призвів до початку процедури імпічменту. Клінтона звинуватили в брехні під присягою. Гілларі підтримала чоловіка. Заявила, що проти нього ведуть кампанію праві сили.

Автор: static1.squarespace.com
  Моніка Левінскі працювала в адміністрації американського президента Білла Клінтона у Вашингтоні. 1998-го зізналася у сексуальних стосунках із главою Білого дому
Моніка Левінскі працювала в адміністрації американського президента Білла Клінтона у Вашингтоні. 1998-го зізналася у сексуальних стосунках із главою Білого дому

Телеверсія інтерв'ю Моніки Левінскі з журналісткою АВС Барбарою Волтерс триває 2 год. Його дивляться 74 млн осіб. Чверть ефірного часу відводять на рекламу. Вона коштує $800 тис. за 30 секунд – учетверо дорожче, ніж зазвичай. Канал за одну передачу заробляє $35 млн.

– Ставлення до мене з боку преси і громадськості було дуже жорстоке, – каже Левінскі. – Ніхто не хотів бачити, що за ім'ям "Моніка Левінскі" стоїть особистість. Це боляче.

Розповідає, що була на межі самогубства. Мати щоночі сиділа біля її ліжка. Що досі приймає велику кількість антидепресантів. Стежить за публікаціями в пресі. Каже, що запам'ятала безліч анекдотів про себе. Та розповісти хоча б один відмовляється – вони нецензурні.

– Якби ви вчасно здали в хімчистку темно-синє плаття, то не змогли б отримати аналіз ДНК. Президент США міг би уникнути розслідування, – каже Барбара Волтерс.

– Я бачила в цьому лише розвагу і не підо­зрювала про юридичні наслідки, – відповідає Левінскі. – Його після аналізу мені так і не повернули. Якщо плаття віддадуть, я його спалю. Краще б його ніколи не було.

Під час інтерв'ю Моніка кілька разів починає плакати.

– Ви все ще любите Білла Клінтона?

– Ні. Іноді в мене є теплі почуття, іноді пишаюся ним, а іноді ненавиджу. Він змушує мене почуватися хворою.

– Що ви скажете своїм дітям, коли їх матимете?

– Мама зробила велику помилку.

Білл Клінтон інтерв'ю не дивиться. Він у цей час летить із Нью-Джерсі у Вашингтон. На аеродромі розмовляє з конгресменами, які супроводжують його.

ABC вирізає із запису багато подробиць. Та газета Washington Post публікує розмову повністю. До та після інтерв'ю проводять опитування серед американців. Кількість прихильників колишньої коханки Клінтона зростає з 28% до 38%.

Конкуренти повідомляють, що ABC заплатив за розмову з Левінскі $25 тис. Телекомпанія це заперечує: такі виплати порушили б стандарти ABC. Пізніше заявляють, що оплатили для Моніки послуги юристів.

За дозвіл показати інтерв'ю за межами США жінка отримує $1,2 млн. У той же день журналіст Ендрю Мортон видає книжку "Розповіді Моніки" – біографію, написану за її допомогою. Видання виходить накладом 450 тис. екземплярів. Це удев'ятеро більше за кількість попередньої роботи Мортона про британську принцесу Діану. Примірник продають по $25. За право на передрук в інших країнах британський видавець Майкл О'Мара платить Левінскі $1,6 млн і обіцяє відсоток із продажів.

Сенат США визнає Білла Клінтона невинним. Процедуру імпічменту припиняють. Він залишається на посаді президента до кінця терміну 2001 року.

Автор: www.historytoday.com
  Студенти Оксфордського університету у Великій Британії протестують проти прем’єр-міністра Невілла Чемберлена 25 лютого 1939 року. Невдоволені ”політикою умиротворення”, яку веде уряд відносно Німеччини. Одягли маски із зображенням німецького лідера Адольфа Гітлера. Велика Британія і Франція проігнорували вторгнення нацистів у Чехословаччину та анексію Австрії. Розраховували, що німці на цьому зупиняться. Та за кілька місяців зрозуміли помилковість такої політики і почали готуватися до війни
Студенти Оксфордського університету у Великій Британії протестують проти прем’єр-міністра Невілла Чемберлена 25 лютого 1939 року. Невдоволені ”політикою умиротворення”, яку веде уряд відносно Німеччини. Одягли маски із зображенням німецького лідера Адольфа Гітлера. Велика Британія і Франція проігнорували вторгнення нацистів у Чехословаччину та анексію Австрії. Розраховували, що німці на цьому зупиняться. Та за кілька місяців зрозуміли помилковість такої політики і почали готуватися до війни

27 лютого 380 року правитель Римської імперії 33-річний Феодосій оголосив християнство державною релігією. Видав "Солунський едикт", яким заборонив сповідувати язичницькі культи. Перестали проводити Олімпійські ігри й почали руйнувати давньогрецькі храми.

28 лютого 2013-го Папа Римський Бенедикт XVI зрікся престолу. Пояснив це поганим самопочуттям. Став першим за 600 років понтифіком, який залишив посаду добровільно. Живе у ватиканському монастирі Mater Ecclesiae. Його 1994-го організували в колишній будівлі поліції. Поряд розбили сад і город. Черниці вирощували овочі та фрукти для Папи Івана Павла ІІ. 2013 року перетворили на резиденцію Бенедикта. Разом із ним мешкають його секретар і четверо слуг.

1 березня 1815 року колишній імператор Франції Наполеон Бонапарт (1769–1821) утік з острова Ельба, де був у засланні. Зібрав тисячу прихильників і прибув до Канн. Хотів повернути собі престол. Король Людовик XVIII направив проти нього військо. Але воно перейшло на бік Наполеона. Він видав декрет про відновлення імперії і прибув до Парижа. Правив до червня 1815-го. Тоді поступився суперникам у битві при Ватерлоо і зрікся престолу.

16 фунтів заплатив французам король Англії Едуард III (1312–1377) за вояка 19-річного Джеффрі Чосера 1 березня 1360-го. Ця сума відповідала вартості 5 кг срібла. Той раніше служив при дворі. Коли пішов до війська, потрапив у полон біля теперішнього французького міста Реймс. Після повернення до Лондона почав перекладати і писати поеми. Його вважають одним з основоположників англійської літературної мови

Зараз ви читаєте новину «"Якщо плаття віддадуть, я його спалю"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі