Руки тілесного терапевта чутливіші за руки музиканта - Олександра Рукіна

14

Зазвичай до розвитку і до переходу на новий етап приходжу через якусь жесть. У мене дуже сильно боліла спина, я прямо спати не могла. Мене "хруснув" один масажист-початківець, і після цього у мене почався дуже сильний біль у спині. Так потрапила на прийом до свого першого вчителя – тілесного терапевта і остеопата Андрія Косікова, який творив просто чудеса і закохав мене в тілеску, показавши і навчивши, що людина це не лише її тіло, а що є ще багато всього глибшого і дивовижного. До початку навчання я довго відвідувала терапевтів сама.

Андрій, коли займався моєю спиною, вияснив також, що мої багаторічні болі в попереку спричинені моїм шрамом на животі після втрати селезінки. Загалом шрами дуже сильно впливають на тіло, адже це по суті порушення цілісності тканини, і не важливо, коли шрам отриманий, навіть якщо це було в дитинстві. Як образ цього можна привести тоненьку ситцеву сорочку, яку "заїло" блискавкою від вашого реглана, і рухатись хочеться, але тепер щось муляє і десь тягне. Для цього він ставив мені голки, тейпи клеїв – еластичні стрічки. Я ж поки працюю це лише руками, іноді тейпами, адже для голок треба досвід.

Він же навчав мене і краніосакральної терапії ("cranium" — череп і "sacrum" — крижі) (КСТ) та великій сукупності різних знань. КСТ - це тонка остеопатична робота з двома основними центрами тіла людини – з черепом і з тазом, та діафрагмами у всьому тілі - це дає змогу впливати м'яко на весь організм.

Остеопатія якраз відрізняється від масажу і "мануалки" тим, що вона цілісно підходить до всієї системи людського організму, і направлена на пошук причин, а не лише боротьбу із наслідками.. А класичний масаж – в більшості це просто механіка, де працюють з тією зоною, яка болить. Але це часто непотрібно і неправильно, якщо там не було прямої травми. Місце, яке болить, - це зазвичай слабка ланка в ланцюгу, по суті наслідок, причина якого може бути зовсім в іншому місці. Наприклад, зажими в ікрах чи сідницях, а болітиме шия чи поперек. Тому треба знайти проблему, зняти гіпертонус, і тоді шия розслабиться.

Найважче і найважливіше - це вислухати, де у тілі ці першопричини, і куди тягне, адже проблема може бути не одна, і часто це просто компенсації тіла на наші травми. Можна провести аналогію зі скатертиною на столі: коли тягнеш за скатертину, маєш відчути, в якому саме місці стоїть бокал на столі, і часто він не один... Умовний "бокальчик" – це спазм, який не дає шарам тканини вільно рухатись. Цей спазм треба знайти і прибрати, використовуючи різні техніки для різних типів порушень.

В тілі все пов'язано між собою. Фасція - сполучна тканина, цілісна в усьому тілі. Якщо зажимає десь в одному місці, то в іншому буде натяг, бо сполучної тканини не вистачатиме. Якщо скорочується м'яз, скажімо, на грудях, може заболіти в спині через неправильну поставу. Також причиною можуть бути невірна біомеханіка тіла, поза тіла, в якій ми перебуваємо - сидіння весь день в офісі, те, як користуємося гаджетами - і ще безліч різних причин.

 

Так, пригадайте, що наприклад коли вам образливо, то щось незначне зжимається у грудях. Якщо постійно ходиш нахмурений, над носом може утворитися зморшка. Це наслідок, а причина може бути в купі різних місць.

Якщо порозминати, порозтягувати все тіло, не чіпаючи лоба, відразу розслабляється лице. А просто працювати з окремою зоною іноді сенсу взагалі немає, бо причина може бути десь,наприклад, взагалі у стопі.

Майже будь-які, адже психіка має дуже сильний вплив на тіло. З агресією, одною з найчастіших причин, можна пояснити це так: ми соціальні тварини, але ми не можемо покусати всіх, кого нам хочеться, і тому маємо стискати зуби і кулаки. Коли нам хочеться стукнути когось, а битися не можна, ми затискаємося, і створюється блок, щоб не випустити цю енергію в дію. Тому сам по собі тілесний блок не є злом, бо лише стримує нашу агресію щодо оточуючих. Але людині це стримування шкодить. Бачила в метро: сидів чоловік з жінкою. Вона щось до нього говорить, а він мовчить, але в нього щелепи стиснуті, аж жовна ходять. Обличчя кам'яне, він терпить, але мені вже зрозуміло, що він злиться.

Причому варто розуміти, що до агресії відносяться не лише прямі прояви "злості", а в психології до агресії відносяться навіть звичайні на перший погляд дії, будь то активно виражені наміри, нав'язлива поведінка чи щось таке. Пасивна агресія теж сюди ж.

У більшості людей зараз руки дубові. Дуже зажаті. Причина цього і психосоматична також – наприклад, агресія, або механічна – через постійну дрібну моторику, наприклад, роботу на клавіатурі чи одноманітні рухи на роботі. Адже зараз люди рідко використовують повну амплітуду руху рук, хіба що тільки якщо займається танцями чи чимось таким. А переважна більшість професій пов'язана з дрібною моторикою. Ті ж стоматологи, музиканти, офісні працівники, навіть перукарі і хірурги повторюють шаблонні рухи руками кожен день. Тому в ідеалі свою рухову активність треба урізноманітнювати. Інакше буде зажим. Навіть по собі недавно помітила, адже краніосакральні терапевти працюють зазвичай так: поклав руки на тіло і міліметрово вислуховуєш напруження в ньому, майже не рухаючи тіло, а потім так же ледь торкаючись прибираєш його. І здавалося б, що це ж не важко, але це дуже зажимає руки самого терапевта. А в остеопатів руки чутливіші навіть за руки стоматологів чи музикантів, бо відчути треба навіть не "бокальчик", а іноді і "копійку" на "скатертині".

Образа та інші почуття дають спазм зазвичай в грудну клітину, де є діафрагма та великем скупчення фасцій, які одразу ж реагують на емоцію, і стискаються, а так як це структура цілісна, то вплив одразу йде і на органи, через тяги, і на інші оточуючі зони, і так по всьому тілу, ланцюговою реакцією. Ви всі бачили фасцію – це тонесенька біленька плівочка , що обтягує м'язи/мясо, вона суцільна у всьому тілі. І від постійного стримування почуттів зводить груди, а наслідком біль виникне у спині, через розтягнення. Бо якщо десь скорочується, то десь має розтягнутися. В такому випадку працювати зі спиною сенсу немає. Треба знайти місце, яке є джерелом спазму, і в ідеалі працювати з тим, що його викликає на глибинному рівні - емоцією.

У всіх наших емоціях задіяне дихання. Якщо ми їх стримуємо чи, наприклад, лякаємося, дихання зажимається. А відповідно і стискається діафрагма. На діафрагмі, під ребрами, в зоні сонячного сплетіння осідають всі наші емоції – всі образи, злість, страхи.

Оці вирази типу "не даєш мені продихнути" свідчать про те, що спазм осів на органах дихання. "Я тебе бачити більше не можу", "не злазиш з голови", "мене нудить від тебе" - вони приблизно про ті місця, на які впливають і де "осідають" в тілі емоції.

Тому на кожному сеансі треба усвідомлено дихати і випускати напругу з тіла, і ми вчимося це робити.

 

Потрібно розвивати чутливість, адже в тілі дуже багато прошарків тканин. І якщо з м'язами працювати простіше, то та ж фасція, нервова тканина, судини або кістки, потребують більшої чутливості. Можна уявити, що твої пальці на сантиметрів 5 довші, ніж насправді. Щоб ними можна було потрапити вглиб тіла.

Буває, коли я працюю з закритими очима, то відчуваю, що не до тіла торкаюся, а наче руки в космос занурюю. Відчуваю енергію іншої людини, ритми, і що цю енергію можна рухати і трошки змінювати .І пацієнт також дуже сильно це відчуває. Але це вже трохи інша, більш глибока специфіка роботи. І через вплив на цей "космос" можна поступово покращувати життя людини.

Саме поняття тілесної терапії включає в себе багато різних аспектів. Тілесним терапевтом може бути і реабілітолог, який працює з хворими колінами і відновлює після переломів і травм. Я теж можу це робити, але це не є моїм основним інтересом і спеціалізацією. Тілесним терапевтом може бути і масажист, і мануальщик, який "хрускає", і той, хто в космосі внутрішньому длубається. І мені найцікавіше останнє - працювати скоріше через тіло з чимось більшим і глибшим, з тонкими структурами і тілами, з біоенергетикою, з психікою і з тим, як це все взаємопов"язано в нас. Тому я б скоріше назвала те, що роблю, біоенергетичною тілесною психотерапією. Коли через тіло працюєш з його енергією. Адже кожний психологічний стан відображається на тілі, його структурі, тому працюючи з тілом, можна впливати на стан психіки, ресурсність, настрій та інше. Не можна попрацювавши з тілом не повпливати на тонку структуру, але можна це робити намірено, через тіло. Що я, власне, і роблю. І особливо це ефективно, коли працюєш комплексно, в парі з психотерапевтом. І коли людина сама готова до змін, і активно працює над собою також, допомагаючи вам в тандемі.

Але є нюанс - такі впливи не на стільки більшості людей відчутні і зрозумілі, як наприклад той же звичайний масаж чи "мануалка". Був колись давно випадок. У мене знайомий навчався на остеопата. Я ще не знала і не розуміла, що це і як працює. Він запропонував мені попрацювати з моєю головою, бо в мене було багато переломів і струсів мозку. Здоровий амбал такий. Думала – десь поверне, чимось хрусне. А він мене просто годину ледь тримав за череп. Я лежала і думала: "Нууу? Коли ми почнемо?" А він через годину каже: "Все, вільна, ми закінчили, прийдеш через тиждень". І так було щоразу, і я не розуміла - як це працює. Зараз розумію, і сама часто так же працюю. Але для багатьох людей, які нечутливі, здається, що терапевт "нічого не робить" – просто тримає руки, і бере за це гроші. А насправді в тілі відбувається глибока структурна робота, хоча зовні це майже непомітно.

Після такої комплексної роботи з тілом у людей не просто розслабляються м'язи, а розблоковується і заблокована енергія. Адже ті спазми, що виникають у м'язах, блокують не тільки ту ж агресію, а й енергію, яку ти хочеш пустити на щось конкретне і конструктивне. Наприклад, буває, що хочеш щось сказати, а горло аж зажимає, слова не йдуть. Або немає сили почати якийсь проект, бо в тілі заблоковані певні енергії.

Загалом частота залежить від симптомів, запиту, стану, різних умов, тому все індивідуально. Комусь легшає з першого ж сеансу, а комусь потрібно 4-6 або курс, і бажано робити потім підтримуючі сеанси, так би мовити для профілактики, щоб проблема не верталася.

Треба розуміти, що людині потрібен певний час на адаптацію, на інтеграцію нововведень у життя і в тіло. Якщо людина не буде змінювати якісь обставини, якісь свої думки і ситуації, в яких вона знаходиться, то спазм буде вертатися. Змінити твоє життя за тебе терапевт не зможе. Якщо людина повертається в ту саму негативну атмосферу, її скоріш за все скрутить знову. Тому якщо ти хочеш якісних довгих змін, треба виробляти собі нові алгоритми дій, звички і змінювати якісь ситуації в житті.

 

Зараз людям дуже важко скидати напругу, в тому числі психологічну. Всі намагаються якомога більше працювати. Встигнути скрізь і при тому стримати себе в емоціях. І я часто зустрічаю клієнтів, які, наче трансформаторна будка, прямо енергетично гудуть від напруження. Але сеанс за сеансом ця напруга зменшується, і людині стає легше.

Ми не використовуємо повною мірою певний м'яз. Ми сидимо, наприклад, цілий день на попі. Погіршується кровообіг, живлення тканин, м'яз виключається, і повноцінно не працює. А щоб підтримувати правильну поставу тіла, всі м'язи мають працювати між собою злагодженою. Якщо якась одна ланка не працює, то всі інші мають якось задаптуватися, щоб виконати функцію все ж таки тримання рівного тіла. І виходить збій у цій злагодженій системі.

М"язові волокна між собою мають рухатися, але в наслідок гіпертонусу цей рух ускладнюється, і волокна наче ущільнюються між собою, і утворюються тригери - болючі потовщені точки та валики - найчастіше вони з"являються на трапеціях (плечах),сідницях, ікрах, жувальних м"язах, шиї. Масажисти та терапевти можуть будь яку людину одразу ткнути у таке болюче місце, знаючи їх розташування. Я про це часто жартую, що знаю всі ваші слабкі місця, і ще що часто мені платять за те, що я роблю людям боляче. Іноді це бувало потрібно для роботи з тригером, але зараз я знаю техніки, які дають змогу мінімалізувати неприємні відчуття. Також тригер може викликати біль десь зовсім в іншому місці, ірадіювати, наприклад, давати головні болі. А ще гіпертонус є однією з причин судом.

В тілі абсолютно все взаємопов"язано. Буває, вдаришся пальчиком на нозі, а через два тижні через це починає боліти шия. І цьому є пояснення, так тіло адаптується до травм.

Або покаталася на сноуборді і забила сідницю, а через якийсь час заболіло під лопаткою, бо імпульс від удару пішов. в тілі по зигзагу. Це фізика.

Я стала завдяки своїй роботі і всім цим розумінням нюансів дуже чутлива, і значно обережніша. Як принцеса на горошині. Це стосується мого тіла, власних меж та психічних станів. І особливо це відображається на носінні наплічників (симетричності), якості взуття, що я ношу, поз сну, тілесних вправ... і походах до стоматолога. Тому що хоча б трохи невірно підігнана пломба, і все, я відчуваю, що щелепа не стає на своє місце, і все тіло починає змінюватись і якось боліти. Після того як вперше це роки два назад відчула, то почала прискіпливо до цього ставитись. Добре що стоматологша моя теж остеопат-кінезіолог, і розуміє ці нюанси і не шкодує часу на підгонку пломб, хоч іноді все ж і скаржиться. А в дитинстві я думала, що притреться пломба об зуби сама, а виявилось, що в результаті це може впливати на прикус, а той в свою чергу впливає на поставу всього тіла.

Зуби взагалі велика і окрема тема. Ті ж брекети і нові пломби в ідеалі адаптувати щоразу у остеопата, щоб тіло легше перестоювалось під нововведення.

Коли підкручують брекети, болять не лише щелепи, а все тіло. Все тіло підлаштовується і під стопу також, бо це фундамент, і під щелепу - це жорсткі опори. Я тіло часто порівнюю з конструкцією, каркасом. Якщо вона жорстка, то їй буде важко підстроїтися під цю нову, змінювану брекетами щелепу. Але все тіло всеодно буде мінятися під новий прикус. Остеопат же все тіло розімне, всі блоки порозкриває, і оп! тіло легше змінюватиме своє положення під те, як диктує новий прикус. Якщо цього не зробити, людина мучитиметься – болітимуть навіть кістки черепа. В ідеалі після кожної травми треба ходити до остеопата, щоб він переналаштував усю систему.

 

Одна справа – що ми сидимо в незрозуміло яких позах і в телефон постійно тикаємося: шия скручена через дуже сильне навантаження на її м'язи. Я насиділа собі у свій час офісною роботою грижу у шиї. Тому зараз жартую, що для профілактики стану свого хребта головне що я роблю, це не працюю в офісі і мінімально сиджу. Також важливо розуміти, що сама по собі грижа не болить, болить запалення тканин і спазм, який це все викликає. Його якраз і треба прибирати.

Є ще психосоматична причина. Можна пояснити на прикладі тварин, бо коли вони між собою б'ються, у них холка стає дибки - напружуються м"язи, І вони повинні зробити розрядку якусь від цього напруження: або побитися, або втекти. Поки вони тікають, напруга теж скидається. Коли лань втекла від тигра, вона стоїть якись час і смикається – так вона доскидає напругу. А ми сидимо в офісах годинами. І начальник тебе може бісити, і колеги, але ти повинен не подавати вигляду. І твоя ця холка - шия, плечі теж напружується. Так само напружуються руки, які хочуть "випустити кігті" А ти просто мусиш лишатися в цій ситуації, адаптуватися і терпіти. Тож по суті тіло саме створює блоки, щоб ти якось виживав у соціумі. Блоки ці прибирати можна. Але я за те, щоб вирішувати ситуацію, яка до цього призводить. Треба з причиною працювати, а не лише з наслідком: звільнятися з такої роботи чи змінювати умови і ставлення. А в основному всі хочуть лише позбутися симптому: зробіть так, щоб не боліло. Але це наче розбити лампочку, яка лише сигналізує тобі про щось, що не окей.

Одна з частин нашого фундаменту – таз, бо на ньому тримається хребет. Якщо постава буде крива, з'явиться спазм. Якщо носити сумку на одному плечі, тіло автоматично це плече піджиматиме вище до шиї, і буде перекос. Тому якщо вже носите такі сумки, то раджу через кожні 20 хвилин міняти плече. Або взагалі брати замість сумок наплічники – вони тиснутимуть на обидва плеча рівномірно. І взагалі причин безліч, аж до подушки, на якій ви спите і взуття, яке носите. А здавалося б.

 

Також варто знати, що існує пам'ять тіла. Людина може забути про якусь подію, а в тілі емоції зашиті. І воно фонить потім. Бувають інколи емоційно заряджені місця на тілі, до яких не можна торкатися. Бо відразу повертається пам'ять тіла, якщо були пережиті негативні досвіди. І при провокації таких місць буде активуватися психологічний тригер – це як спусковий гачок. Це те, що завертає людину в воронку травми. І ти вже не можеш це контролювати і реагуєш отриманим раніше шаблоном. Наприклад, на людину постійно кричали. І тепер, коли хтось кричить навіть не на неї, вона стресує, ховається в панцир.

Часто буває, що на МРТ чи на УЗД нічого немає, а щось болить. І правда, руки тілесного терапевта часто бувають чутливіші за ці апарати, бо відчувають спазм. Ці болі бувають часто психосоматичні.

Бувають сеанси, коли "штормить" і клієнта, і мене, тому що буває енергетично і емоційно підіймається багато всього у людини, і я мушу це супроводжувати, направляти і витримувати. І хоч такі сеанси і ресурсно важкі але я після них дуже росту, хоч і мушу потім довго відновлюватися. Часто буває, що люди можуть навіть плакати, коли я просто ледь торкаюся їх руками і розкручую їх блоки. Так проявляється "пам'ять тіла".

Була в мене колись жінка, світла душевно, м'яка, хороша. Років 55. Ми познайомилися на одному майстеркласі, зблизилися, і я того ж вечора позвала її благодійно до себе на сеанс. В той же перший раз ми виявили в неї блок, що утворився після смерті одного з її дітей 30 років тому. У неї було відчуття плити бетонної на грудях - важкість така. Ми це пропрацювали, і вона каже, що в неї звільнилося місце для любові і для творчості, і вона мені досі безмежно вдячна і часто пише про це. Можна справді на одному сеансі допомогти людині позбавитися тягаря. А можна довго над цим працювати. Дивлячись, наскільки людина дозріла до цього і скільки має на це ресурсу і сил.

Іншу жінку на масаж записав чоловік через болі у спині. Як тільки вона зайшла, я зрозуміла, що там чиста психосоматика. Справа в тому, що багато мам зараз бояться випускати свою накопичену агресію, щоб не нашкодити близьким, і особливо дітям. Таким людям в ідеалі треба йти ще й до психотерапевта і вчитися шукати екологічні способи випуску своєї агресії. Бо коли її вже забагато, - це як вулкан чи річка, завалена камінням. Якщо порозбирати ці кам'яні завали, спочатку вивільниться сильний напір енергії. Але поступово основна маса цього напруження стече, і потім буде просто екологічно виходити, коли треба.

Емоції мають вивільнятися своєчасно і дозовано: коли треба, можна в міру прикрикнути на дитину, тигри ж на своїх котят рикають, але це для виховання. І іноді зірватися на емоції це нормально, зрештою ми всі люди і не залізні. Але якщо це відбувається часто, то це для вас маячок, що десь щось у вас не ок. Натомість люди часто терплять до того, що хочеться просто вибухнути. І в такому випадку спина якраз болить через те, що людина вже не може витримувати це навантаження.

В таких випадках добре працювати паралельно і з психотерапевтом, і з тілесником. Це пришвидшує обидва процеси. Психотерапевт працює з психікою, а ми на тілі відробляємо.

Блок виникає як реакція на тривалий монотонний вплив. Це наче тобі весь час дають потиличники: не роби того чи того. І ти вже ходиш автоматично затискаючи потилицю. Так за багато років блок і формується.

А бувають клієнти, яким, розумію, що треба йти спершу до психотерапевта на рік, а потім тільки до мене, бо причина його перш за все "в голові".

Був ще цікавий приклад, коли ми працювали з образами. Жінка прийшла спершу просто на масаж. Але пішла тілеска в нас врешті. Виявилось, що її турбувало, що вона не знала, який проект на роботі їй закрити, а який розвивати. Врешті через роботу з образами і з тілом вона змогла визначитися, якому з проектів віддати перевагу. Відбулося таке перш за все через те, що при зміні фокусу уваги з думок на тіло зупиняється внутрішній потік думок, і багато що проясняється.

Раз ми з клієнткою билися карематами. Їй треба було відчути свою силу, і що вона зможе захиститися. Вона пережила насильство в дитинстві. І в неї не було досвіду, що вона може дати відсіч. Тому їй треба було навчитися не закриватися і не тікати, як вона робить постійно, а поламати шаблон і дати здачі. Якщо ти прорвав звичний алгоритм дії, ти проламав корку льоду, і винирюєш, наче з ополонки. А якби цього не зробила, могла б у ній і залишитись. Але це вже так, альтернативні техніки так би мовити, і ясне діло, що я так роблю їх не з кожним, і в комплексі. Плюс вона сама була терапевтом, і розуміла відповідальність. Взагалі люблю працювати з колегами та сильними і розумними людьми, такі сеанси значно результативніші і глибші, адже ці люди і самі знають відповіді, і можуть допрацювати і дорозкрити себе, а я лиш трохи допомагаю їм у цьому.

 

Ще цікаво, коли застосовую обійми і тілесність у сеансах. Буває, що клієнти лягають в позу ембріончика, чи просто мені на коліна, "сідають на ручки", і ми зцілюємо їх вже в цих станах, і перш за все за рахунок емпатії та людського тепла і уваги. Майже те ж робимо і на моїх обіймальних вечірках Cuddle Party.

І ще варто розуміти, що основна частина ефекту від сеансу відбувається не на самому прийомі і на масажному столі в кабінеті, а пізніше. Після сеансу ще кілька днів чи тижнів усі зажими в тілі і психіці дорозкриваються. Під час сеансу ми даємо лише поштовх. Це як ефект метелика: в одному місці ти доторкнувся, і вплинув, а імпульс буде, як кільцями по воді, йти далі. І часто зміни в одній сфері впливають потім далі і далі в інших, і важливо помічати ці взаємозв'язки і проводити паралелі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Стріляє в шиї: назвали найбільш беззахисні професії

Ну і зрештою, я спонукаю людей ризикувати і щось міняти у своєму житті, шукати те, що їх надихатиме, вірити в себе, шукати свій шлях. Іноді консультую з цих питань. Мені подобається допомагати в цьому іншим, тому що саме так, перепробувавши купу різних професій, я колись знайшла "своє" і прийшла в тілесну терапію, і майже щодня дякую Всесвіту за цей дар.