— Ніколи не думав, що життя рослин залежить від шматка пластмаси, — каже 35-річний Петро Тимошенко із села Горенка під Києвом. — Витратив тисячі гривень на добрива й засоби захисту, а причина виявилася банальна.
Петро побудував будинок. Ділянку засіяв газонною травою.
— За рік двір встелився щільним зеленим килимом, — продовжує. — Красиво, у спеку нема пилюки, у зливу — болота. З дружиною накупили кипарисів, туй, самшитів, троянд, плодових дерев, кущів, квітів. Поділили двір на зони, серед газону висадили сад. Але нічого не росло. Рослини не всихали, але й не розвивалися. Просто сиділи в землі. Я підживлював, чим тільки міг. Кропив від хвороб, обробляв землю від шкідників. Читав поради садівників в інтернеті. Здавав ґрунт на аналіз. Кожні три дні скуплявся хімією в магазині.
Петро Тимошенко запросив садівника.
— Він назвав причину — густий газон, — веде далі Петро. — Діє в саду, як хижак. Висмоктує з ґрунту поживні речовини, вологу, забиває інші рослини. Навіть бур'яни.
Купив у магазині бордюрну стрічку. Обкопав навколо рослини і заклав колом стрічку, обмеживши розвиток газону.
— Робив кола діаметром, як крона дерева, — каже Тимошенко. — Під туями й кипарисами — по 70 сантиметрів. Під кущами не менше 50, під плодовими деревами — близько метра. За кілька місяців побачив, що рослини пішли в ріст.
Під коренями рослин насипав кори хвойних дерев. Вона краще тримає вологу, запобігає вивітрюванню ґрунту.
— Спочатку насипав кольорового каміння. Та його затягує в газонокосарку і б'є ножа. Кора не так шкодить.
Коментарі