"Мої друзі у студентські роки носили гроші жужмом у кишенях. Мабуть, через те вони в нас і не водилися, — мій інститутський товариш Олексій уже хотів сховати свій гаманець, та побачивши мою зацікавленість, продовжив: — Дешевих "лапатників" я давно не купую — дружина навчила. Можеш думати про мене що завгодно, але я переконаний — гроші "йдуть" тільки туди, де їм зручно і комфортно".
Олексій мав справу з різними гаманцями. Спочатку намагався купувати дешевші — по 10–15 гривень. Думав: а якщо згублю чи вкрадуть. І ті гаманці справді зникали.
"Калитки" за 25 грн були у вжитку довше, але все одно швидко розлазилися: то підкладка сипалася, то нитки на швах перетиралися, то низькопробна шкіра рвалася на клаптики. Витримували майже рік, але вигляд втрачали вже за місяць.
Окрім цих незручностей, Олексієві гаманці майже завжди були напівпорожніми: до десяти гривень за перегородкою для паперових грошей та дріб"язок, що торохкотів у кишеньці для монет. Зараз же там лежали три новенькі стогривневі купюри.
— Дружина на Новий рік подарувала, — Олексій дав роздивитися подарунок. — Купила за 100 гривень в універмазі на Подолі, на другому поверсі.
На вигляд — звичайна чорна "книжечка" середніх розмірів із надписом "BOND" у нижньому куточку. Матова шкіра з акуратними швами по периметру свідчила про "заводське" походження. Відкриваю і бачу всередині ще один гаманець — вкладку. Там "умостилися" водійські права. В основній частині є відділення під кредитні картки, проїзний квиток і місткий відділ для монет. У маршрутці такою кишенькою користуватися — спасіння, бо шукати копійки по всіх кишенях чи видобувати двома пальцями з мізерної портмонетки — справжня мука.
Гаманець Олексія не має застібки. Вона не потрібна, пояснив товариш: при частому користуванні застібка швидко виходить з ладу і тільки заважає. Ще одна новинка — замість прозорої плівки у відділенні для документів вшита дрібна сіточка. Це більш практично, та й вигляд має незвичний.
1 
1
Коментарі