пʼятниця, 06 лютого 2015 13:00

Про силу слова

Минуло 50 років зі смерті Вінстона Черчилля. Я – людина радіо, а тому наслухався багато з того, що говорило про нього Бі-Бі-Cі. Зразу скажу, говорили не лише добре: Черчилль наробив багато помилок і зазнав багатьох поразок. Не переказуватиму всього. Зосереджуся лише на моменті, що має стосунок до сучасної української ситуації.

Маю на увазі його Дюнкерську промову 4 червня 1940 року. ­Нагадаю контекст: менше як місяць до того Черчилль став прем'єр-­міністром. Він перебрав владу в момент, коли Британія залишилася сам на сам з гітлерівською Німеччиною. Гітлер до того часу завоював майже весь європейський континент, за винятком СРСР. Воювати із Союзом у Гітлера потреби не було – після підписання Пакту Молотова – Ріббентропа Сталін був його союзником. Але й з Британією Гітлер воювати не хотів. Він надіявся, що може задовольнити свої континентальні амбіції, не входячи у конфлікт із Лондоном. Як расиста його захоплювала британська раса: вона вміла збудувати імперію, над якою, як колись над іспанською, ніколи не заходило Сонце. Свій Третій рейх він будував, наслідуючи Британську імперію, і вважав, що у світі цілком вистачить місця для обох. До слова, місце Індії, "найкоштовнішого діаманта в короні Імперії", у його Рейху мала посісти Україна з її багатими ресурсами.

Гітлер пропонував Британії мир, а Муссоліні готовий був стати посередником. Однак Черчилль вибрав війну. Зробив це не в найкращий момент: британські війська якраз зазнали поразки на континенті й евакуювалися на рідні острови. Висадка німців виглядала неминучою. У приватній розмові на початку літа 1940 року Черчилль сказав своєму другу, що "за три місяці ми всі будемо мертві". Але у своєму публічному радіозверненні до британців прозвучало цілковито інше: "Становище британських сил стало критичним. Я боявся цього жереба – оголосити найстрашнішу військову катастрофу, що будь-коли відбувалася в нашій довгій історії. Ми не повинні задовольнятися оборонною війною. Навіть якщо величезні простори Європи, багато стародавніх і прославлених держав упали або можуть потрапити в лещата гестапо й інших мерзенних машин нацистської влади, ми не здамося і не програємо. Ми підемо до кінця, будемо битися у Франції, боротися на морях і океанах, ми будемо битися зі зростаючою впевненістю і зростаючою силою у повітрі, ми будемо захищати наш острів, хоч би якою була ціна, ми будемо битися на узбережжях, у портах, на суші, ми будемо битися в полях і на вулицях, ми будемо битися на пагорбах. Ми ніколи не здамося".

Я шукав в інтернеті український переклад цієї промови. Усе, що знайшов – це, як повідомляє київський "Корреспондент", свої промови Черчилль виголошував напідпитку.

Це вміння переводити увагу з головного на скандальні дрібнички багато що говорить про український інформаційний простір. А головне полягало в тому, що ці слова Черчилля не були "словами заради слів" – вони давали відчуття великої сили, що, як могутня фортеця, стояли за кожним із них. Ветерани армії казали, що вони ненавиділи Черчилля в мирні часи, але віддали би життя за нього в час війни.

Хочу відзначити два моменти. Перше: Черчилль не обіцяє легкої і швидкої перемоги. У промові перед тим він сказав, що на британців не чекає нічого, окрім "поту, сліз і крові". У промові після того – закликав готуватися не тільки до тяжкого літа, а й тяжкої зими – і не тільки 1941-го, а й 1942 року. Він, однак, нагадував, що у британців є одна мета, заради якої вони готові витерпіти будь-які незгоди і пересилити їх – це захистити свою свободу і свою честь.

Друге: у нього ніде не має посилань на історію чи Бога. Мовляв, ми переможемо, бо логіка історії чи Святого Духу на нашому боці. Черчилль каже прямо: наша перемога є справою нашого вільного вибору. Це ми відповідаємо перед історією, а не історія – перед нами.

А тепер порівняйте це із заявами наших лідерів, з їхньою мантрою "всебудедобре", і то обов'язково до певної дати – за три тижні, якщо не за три дні. Якщо Черчиллю для виголошення промов помагав алкоголь, то хай би наші лідери, перш ніж виступати, напивалися, ніж давати порожні обіцянки на тверезу голову

Зараз ви читаєте новину «Про силу слова». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі