Доки шукали квартиру, навчилися ділити все навпіл. Якщо господарі в оголошенні вказують, що квартира охайна, отже, перед тим, як її показувати, тут вимили підлогу. На ремонт сподіватися не варто. Якщо ж пишуть "косметичний ремонт" — значить, замаскували засмальцьовані шпалери китайським плакатом із лебедями.
Тож ми вирішили заручитися підтримкою рієлтора. Вадим — беручкий хлопець. Одразу вирішив, яка двокімнатка нам треба. На всі наші сумніви мав аргументи: "Прохідна кімната — то не страшно. Можна повісити шторку", "До метро пішки хвилин 15, а повільно — 40. Але ж ви молоді, швидко ходите?", "Солом'янка — це той же центр! Куди вже центральніше?".
Зустрічаємося за квартал від квартири, яку він нам знайшов. На місці дізнаємося, що номер дому 48а, а не 12. Бредемо дворами, плутаючи сліди, до іншого будинку. На вході до під'їзду Вадим роззирається, наче розвідник під прикриттям. Піднімаємося на 14-й поверх, хоча півгодини тому стверджував, що квартира на п'ятому.
Прохідна кімната — то не страшно. Можна повісити шторку
— Планую здавати її за 4500 або й дорожче, — нерішуче мнеться господар. Відбиту плитку у ванній обіцяє перекласти.
— Така коштує шість тисяч! — прицмокує язиком Вадим. Він подумки вже отримав свої 50 відсотків і навіть устиг їх витратити. Подерті шпалери його не бентежать.
Очі округлюються і в нас, і в господаря. Ми чемно відмовляємося. Господар засмучений. Просить рієлтора знайти йому таких же, як ми — порядних. Ми йому сподобалися.
— Я не працюю з сумнівними клієнтами! — відчеканює Вадим. Хоча ми бачимося вперше і тепер точно востаннє.
Квартиру відшукуємо самі — чисту, світлу, з кондиціонером. Із господаркою швидко знаходимо спільну мову: її донька навчалася в тому ж вузі, що і я, а син ходить у той же спортклуб. Підписуємо папери і даємо завдаток. Отримуємо ключ і, за порадою господині, зачиняємося на два замки.
1 
1
Коментарі
18