Учені запевняють, що потенціал людини – жити до 120 років. Ви готові прожити стільки?
– Звісно, якщо це витримають рідні. Зараз усе більше історій, коли люди похилого віку лише дивують енергією та креативністю й утирають носа молодим у юнацьких справах, – каже завідувач кафедри міжнародних економічних відносин Львівської комерційної академії 52-річний Віктор Шевчук. – Наприклад, 82-річний колишній губернатор американського штату Луїзіана Едвін Едвардс. Після восьми років ув'язнення за рекет і зловживання він одружився з на 51 рік молодшою красунею. Познайомився з нею через листування у в'язниці. 2013-го в пари народився первісток.
Найстаршою людиною світу став колишній в'язень Аушвіц-Біркенау 112-річний Ісреаль Крістал. Виходить, комфорт, багата кухня і телевізор не продовжують життя.
Що б ви робили після 100 років?
– Подорожував би пішки й на велосипеді рідним краєм, займався громадською діяльністю. Організовував би акції на зразок показового прибирання цвинтарів від сміття. Боровся би за здоровий спосіб життя – без переїдання, надмірних стресів і споглядання на чужі статки.
До скількох років ви хотіли би працювати, не виходячи на пенсію?
– Для академічних працівників пенсійний вік зазвичай визначають не стан здоров'я і не продуктивність праці, а адміністративні обмеження, що абсолютно правильно. Думаю, після 60 років необхідно відправляти додому всіх тих, хто віддав життя науці. Але це не означає, що людина втрачає здатність трудитися. Дослідження показують: сьогоднішні 70-річні мають такий стан здоров'я, як люди у 60 два десятки років тому. Тому за два-три десятиліття такими будуть 80-літні.
Можна писати статті, заробляти на мемуарах і розповідях про власну молодість. У майбутньому знайдуться інші способи перетворення досвіду на продуктивні справи.
Як зміниться економіка, якщо люди житимуть 100–120 років?
– Старіння населення призведе до: зменшення ресурсів робочої сили і людського капіталу, заощаджень, зниження стимулів для інвестицій, тиску на пенсійну систему, збільшення видатків на охорону здоров'я. Але працевлаштування осіб старшого віку дозволяє вирішити частину проблем.
Змін буде багато. По-перше, пенсійний вік сягатиме щонайменше 75–80 років. Сьогодні у Фінляндії на референдумі прийняли конституційну норму, що передбачає автоматичне підвищення пенсійного віку в унісон зі зростанням очікуваної тривалості життя. Різниця становить 15 років. Тобто середній вік на рівні 100 років передбачає вихід на пенсію у 85. Звісно, не всі доживуть, але й сьогодні до 62 років доживають не всі.
По-друге, виникатиме все більше робочих місць з орієнтацією на людей похилого віку. Доцент чи професор навряд чи може на сьомому десятку років ставити експерименти і щоденно перечитувати десятки статей. А працювати у вузівській бібліотеці чи архіві – так.
По-третє, зростуть витрати на охорону здоров'я та соціальні послуги, причому в геометричній прогресії. У рази збільшиться попит на лікарів, медсестер, соціальних працівників. Оплачувати це треба буде з власної кишені. Таким чином, по-четверте, виникне потреба заощаджувати з перших років трудової діяльності, а не "смітити" грошима на дорогі ремонти, престижні автомобілі й пафосні виїзди на літній відпочинок.
По-п'яте, турбота про власне здоров'я стане значно престижнішою справою, ніж нинішнє захоплення барахлом.
По-шосте, все більше людей усвідомлюватимуть: проживання під одним дахом кількох поколінь родини – це серйозна економія коштів. На відміну від нинішньої ситуації, коли на двох-трьох поверхах сучасної садиби мешкають дві-три особи, пес і кіт. Не виключено, що останню декаду життя більшості доведеться провести в домі для перестарілих. Це мають бути готелі санаторного типу – із кваліфікованою обслугою, басейном, спортзалом, кінотеатром, танцмайданчиком, живою музикою.
Зміниться роль церкви. Вона будуватиме не храми, а місця прихистку для тих, кому за 100.
3 
35413
Коментарі