Симон Петлюра обдивився "бронепотяг"

Симон Петлюра обдивився "бронепотяг"

2 березня 1919 року четвертий полк січових стрільців Дієвої армії Української Народної Республіки вибив більшовиків із Житомира. До полку належав й Окремий Сумський курінь. Його бійці носили французькі каски із зображенням черепа і схрещених кісток - традиційним для штурмових, ударних частин. Символізувало це загибель ворогам і зневагу до смерті.

- На третій день по заняттю міста несподівано приїхав на передову лінію Головний отаман Симон Петлюра, - згадував командир сумців сотник Василь Филонович. - Здоровив він наші частини, сердешно балакав зі старшинами та стрільцями, обдививсь наш "бронепотяг" та, побажавши нам дальшого успіху, простився з нами.

12 квітня українські війська знову здали Житомир більшовикам.

Володар Москви підняв руку на Київ

24 березня 1155 року суздальський князь Юрій Долгорукий, названий так за загребущість, захопив Київ і зайняв великокняжий престол. Вісім років перед тим, у квітні 1147-го, в містечку Москов на околиці Володимиро-Суздальського князівства він приймав своїх союзників - князів новгород-сіверського й рязанського. Опис тієї події в Іпатіївському літописі водночас є першою писемною згадкою про майбутню російську столицю.

Микола Карамзін, придворний історик імператора Олександра I, в "Истории государства Российского" пише про Юрія (Георгія) Долгорукого: "Не прославив себе в літописах жодним подвигом великодушності, жодною добросердністю... Він грав святістю клятв і турбував вимучену внутрішніми незгодами Росію для вигод свого честолюбства".

Великим князем київським прибулець із Суздаля пробув два роки - до своєї смерті 15 травня 1157-го. "Народ київський так ненавидів Долгорукого, що, довідавшись про кончину його, розграбував палац і сільський дім князівський за Дніпром, що називався Раєм, також маєтність суздальських бояр, і багатьох із них умертвив у приступі злоби, - додає Карамзін. - Городяни, не хотячи, здається, щоби й тіло Георгієве лежало разом із Мономаховим, погребли його поза містом, у Берестовській обителі Спаса". Сьогодні вона розташована в межах Києва - неподалік Печерської лаври.

Відпустку з вагітності збільшили до 112 днів

"З метою подальшого покращення охорони материнства й дитинства" 26 березня 1956-го президія Верховної Ради СРСР постановила: "Збільшити з 1 квітня 1956 року відпустку за вагітністю й пологами із 77 до 112 календарних днів, установивши тривалість відпустки 56 днів до пологів і 56 днів після пологів, із видачею на цей період допомоги в установленому порядку. У разі ненормальних пологів чи народження двох або більше дітей відпустка після пологів надається тривалістю 70 календарних днів".

Уперше про відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами більшовики заговорили невдовзі після захоплення влади. 22 грудня 1917-го ВЦИК видав декрет - від чого й назва "декретна відпустка" - про страхування на випадок хвороби. Цей документ передбачав і виплату жінкам грошової допомоги до й після пологів, тобто про страхування материнства. Цей час, за декретом, оформлювали жінці як відпустку.

Передусім грошова допомога надавалася "трудівницям" - працівницям націоналізованих підприємств. У часи НЕПу городянки, які працювали в недержавній сфері, селянки, які на той час становили більшість радянського жіноцтва, - не мали можливості "піти в декрет". Так само й представниці творчих професій, жінки, які займалися торгівлею, і "лішенки" - позбавлені виборчих прав колишні дворянки, черниці. Їм пропонували створювати каси взаємодопомоги матерів.

Державне страхування материнства поширилося на всіх радянських жінок наприкінці 1930-х.

27-річний композитор Вольфґанґ Амадей Моцарт 27 березня 1783-го передав валторністові Йозефу Іґнацові Лейтґебу рукопис партитури щойно закінченого концерту для валторни зі струнним оркестром. На рукописі написав жартівливу посвяту: "Вольфґанґ Амадей Моцарт - із почуття жалості до Лейтґеба, віслюка, бика та простака". Маестро Лейтґеба, над яким так любив жартувати Моцарт, у ту пору вважали одним із найкращих музикантів Європи. Водночас тримав у Відні сирну крамницю. Композитор написав для нього низку творів. Їхня дружба тривала до смерті Моцарта 1791 року.

25 березня 1616 року, за 28 днів до своєї смерті, англійський драматург Вільям Шекспір написав заповіт. Основну частину спадку залишив доньці Сюзанні Голл, одруженій з лікарем. Друга донька, незаміжня Юдит, успадкувала 300 фунтів стерлінгів і золочений срібний келих. Дружині Анні драматург залишив ліжко з матрацом, подушками, ковдрами - і більш нічого.

цю абревіатуру, що буквально означає "усе в порядку" - "о'кей" в українській транскрипції - уперше вжила 23 березня 1839 року американська газета Boston Morning Post. Надрукувавши О.К., видання припустилося одразу двох граматичних помилок. "Усе в порядку" англійською звучить як "ол коррект", але пишеться - all correct. Тобто, правильно було б утворити англійську абревіатуру А.С. - "ей сі" в українській транскрипції.

×