Удова царя Федора III Олексійовича, який правив Московією у 1676 - 1682 роках, Марфа Апраксіна була дуже набожна. Попри намагання наступного царя Петра І європеїзувати придворне життя, дотримувалася старосвітських звичаїв. Тож коли померла 11 січня 1716 року, її похорон та відспівування влаштували з дотриманням усіх давніх традицій. Над труною покійниці голосила рідня та наймані плакальниці. Петра І це так роздратувало, що за два тижні - 25 січня 1716-го - він видав "Высочайший Указ о запрещении старинного русского обряда печалования по умершим". У ньому забороняв "выть по мертвым" на похоронах осіб царської та благородної крові.
Указу піддані не зрозуміли й не виконували. Тож на похорон самого Петра 1725-го плакальниць покликали. Бо вірили, що плач-голосіння полегшує покійникові дорогу на той світ, а живих оберігає від злих сил. "Натовп знайомих і незнайомих стікався в будинок померлого; починалися плач і голосіння, - описував історик Микола Костомаров. - Дружина покійного звичайно заводила перша: "Ах ты, мой милый, мой ненаглядный! Как же ты меня покинул! На кого меня, сироту, оставил? Али я тебе не хороша была; али не хорошо наряжалась и убиралась? Али мало тебе детей народила?" Інші завивали: "Зачем тебе было умирать? Ты был такой добрый, щедрый! Али у тебя не было чего съесть и спить? Али у тебя женушка некрасива была? Али царь тебя не жаловал?" Це зазвичай були не завчені фрази, а імпровізації, що промовляли співуче. На похорони знатних осіб плакальниць брали за певну плату. Їхні голосіння, окрім усього, мали надати поховальній церемонії більшої урочистості.
Али я не хорошо наряжалась и убиралась? Али мало тебе детей народила?
Зовсім по-іншому хоронили бідняків. Данський пастор Педер фон Хавен, який мандрував Росією в 1736-1739 роках, занотував: "Похорони простолюдина не справляють великого враження. Тих, хто хоч трохи шляхетний, все ще, за старим руським звичаєм, хоча і всупереч наказу імператора Петра, супроводжують плакальниці. Однак я часто спостерігав, як лише два хлопці приходили з тілом, несучи його на плечах на дошці майже зовсім голе, приблизно так само, як носять борошно до пекаря. Або ж у кращому разі - у видовбаній колоді. При цьому не було ніякого супроводу чи церемонії. Одного разу два хлопці в звичайній робочій одежі притягли тіло. Але, напевно, шлях видався їм занадто довгий. Вони поклали тіло в пустельному місці на березі річки, закидали його землею, а оскільки голова стирчала з-під землі, зламали шию і нарешті з великими труднощами зарили її в землю. Наступного дня вони знову прийшли туди і понесли тіло далі на кладовище".
25 січня 1924 року на французькому гірськолижному курорті Шамон розпочалися перші зимові Олімпійські ігри. Щоправда, таку назву вони отримали через два роки. Уперше ж їх проводили як "Тиждень зимового спорту, присвячений майбутнім Іграм восьмої Олімпіади в Парижі" - вони мали відбутися влітку того року. Чи варто влаштовувати зимові змагання, організатори довго сперечалися. Навіщо організовувати зимові Ігри, якщо в Давній Греції ніхто ніколи не змагався на ковзанах і лижах? І як можуть такі види спорту називатися олімпійськими? Однак, на першу зимову Олімпіаду прибули 293 спортсмени з 16 країн, зокрема 13 жінок. Змагалися в дев'яти видах спорту: бобслей, керлінг, фігурне катання, ковзанярський спорт, хокей, класичні лижі, лижне двоборство, стрибки з трампліну, змагання військових патрулів - сучасний біатлон. Ігри тривали до 5 лютого. Церемонію нагородження влаштували раз - під час закриття. Олімпійський вогонь на зимових Іграх запалюють із 1936 року.
27 січня 1902 року тодішній духовний голова караїмів, гахам Таврійській та Одеський Самуїл Пампулов, урочисто освятив кенасу в Києві на теперішній вул. Ярославів Вал. Цей караїмський храм у мавритансько-арабському стилі звів упродовж 1898-1902 років архітектор Владислав Городецький. Споруду прикрасили куполом і ліпниною роботи італійця Еліо Саля з використанням нового й дорогого в той час матеріалу - цементу. На відкритті були присутні віце-губернатор, міський голова, ректор університету й інші посадовці. За радянської влади кенасу закрили. Після Другої світової війни в ній розмістили Будинок актора. За останнім переписом, у Києві лишилися близько 100 караїмів.
"Театр починається з вішалки", -
цей вислів приписують одному із засновників Московського Художнього академічного театру Костянтинові Станіславському (1863 - 1938). Однак ніде - ані у творах цього режисера й теоретика театру, ані у спогадах сучасників про нього - цього виразу не згадано. Припускають, що це перефразована та скорочена цитата з листа Станіславського до цеху гардеробників МХАТу від 23 січня 1933 року, якого написав у відповідь на їхнє привітання його із 70-річчям: "Наш Художній театр відрізняється від багатьох інших театрів тим, що в ньому спектакль починається з моменту входу до приміщення театру. Ви перші зустрічаєте глядачів, які приходять".
10 911 метрів глибини
Маріанського жолоба досягнули швейцарець Жак Піккар й американець Дональд Волш 23 січня 1960 року у батискафі "Трієст". Занурення тривало майже 5 год. Уперше в історії люди побували на найнижчій позначці дна Світового океану.
24 січня 1923 року письменник Василь Еллан-Блакитний заснував у Харкові союз пролетарських українських письменників "Гарт". У статті-платформі "Без маніфесту" писав: "Гартяни, прагнучи до створення єдиної інтернаціональної культури, користуються українською мовою, як знаряддям творчості". До літературного угруповання ввійшли Володимир Сосюра, Павло Тичина, Микола Хвильовий, Олександр Довженко, Майк Йогансен. За два роки "Гарт" розпався, а більшість його членів перейшла до ВАПЛІТЕ, Вільної академії пролетарської літератури, Хвильового.
Перша партія банкового пива Krueger Cream Ale - "Вершковий ель Крюґера" надійшла в продаж 24 січня 1935-го в американському місті Річмонд, штат Вірджинія (на малюнку - його тогочасна реклама). Успіх нової тари був нечуваний: за півроку збут напою зріс в 5,5 разу. До кінця року в бляшанки пиво розливали вже 23 броварні. Пиво в них уперше з'явилося 1958 року на Гаваях, а 1962-го пакувальна фірма Alcoa і пивоварна компанія Pittsburgh Brewing Co почали виробництво пива в алюмінієвих банках зі звичною нині клапанною відкривачкою.
26 січня 1788 року флотилія з 11 британських кораблів привезла на узбережжя затоки Порт-Джексон на південному сході Австралії першу партію англійських злочинців-засланців - 578 чоловіків і 220 жінок. Вони, а також 300 військових, створили перше на континенті поселення європейців. Назвали його Сідней - на честь британського міністра внутрішніх справ. Цей день у країні є національним святом - Днем Австралії. У сучасному Сіднеї живуть понад 4,5 млн людей.
Найбільшу сніжинку в світі - 38 см завдовжки і 20 см завтовшки зафіксували 28 січня 1887 року під час хуртовини в американському місті Форт-К'ю, штат Монтана. У Книзі рекордів Гінесса зазначено: один місцевий фермер стверджував, що тоді падали сніжинки, "більші за горня для молока".
3 
1
Коментарі