У Китаї збанкрутував бізнес з оренди парасолей. За три місяці втратили усі 300 тисяч.
Щоб позичити парасолю, треба було заплатити 20 юанів. На наші гроші – 80 гривень. Півгодини можна було користуватися нею безкоштовно. Далі – по 0,5 юаня за кожні наступні півгодини. Ціна кожної парасолі – 60 юанів (245 гривень. – Країна).
– Люди звикли, що можна позичати великі речі, – каже засновник проекту "Шерінг амбрелла" Жао Шупінг. – Із парасолями з першого разу не все спрацювало, як слід. У Шанхаї за кілька години розібрали всі з пунктів прокату. І не повернули жодної. Спробуємо запустити цю схему ще раз. Помилка була в тому, що не передбачили жодної системи покарань.
У бізнес інвестували 1,9 мільйона доларів
Вів'єн ОРІС, 48 років, перукар, Лондон, Велика Британія:
– У салоні було 20 парасолей, які позичали клієнтам. Ті залишали 1–2 фунти. Постійні клієнти повертали їх. Але випадкові забирали назавжди. Спочатку ми купували міцні й хороші по 12–15 фунтів. Далі стали брати найдешевші і підняли плату за користування.
Ми з чоловіком розглядали це як окремий бізнес. Чоловік порахував, що у якісні слід монтувати систему відстеження. З дешевими це не окупилося б. Обслуговування коштувало б надто дорого. До того ж, навіть якби відстежили порушника, навряд чи поліція погодилась би йти забирати парасолю.
Сестра має ферму органічних продуктів. Трохи овочів і фруктів виставляла біля воріт. На пакунках писала ціну. Каже, не розраховуються десь за 20 відсотків товару. Коли недалеко проходять фестивалі або свята, безкоштовно можуть забрати половину продуктів. На записах із камери стеження видно, що так роблять і сусіди, і незнайомі. Сестра перестала виставляти фрукти і овочі.
Жак-Антон ТРЕВ'ЄР, 36 років, кондитер, Париж, Франція:
– Рік тому вирішили спробувати дві ініціативи – "підвішену" каву з тістечками і уцінені десерти ввечері. Найдорожче тістечко після 22:00 коштувало, як круасан із супермаркету. Раніше їх просто викидали. Бізнес-консультант пояснив власнику, що "підвішена кава" стимулюватиме людей витрачати більше. Здаватиметься, що вони роблять хорошу справу. А уцінювати страви вигідніше, ніж просто втрачати.
За місяць помітили, що впав виторг від дорогих десертів. З'ясували, що офіціанти умисне пропонують щось дешевше. Все, що не продалося, купував власник їдальні. Там продавав учетверо дорожче. Домовився з офіціантами, що платитиме певний відсоток. Ми порахували, що чайовими вони отримали би більше.
Франческа ІВЛІНГ, 27 років, програміст, Сан-Франциско, США:
– Півроку тому в їдальні скоротили кількість страв. А тоді закрили. Бо багато працівників дотримуються специфічних дієт. Дружина одного з менеджерів запропонувала приносити готові обіди з органічних продуктів. Залишала коробки. Гроші треба було класти в банку. Готувала два місяці. Було смачно і по-домашньому. Потім її чоловік написав на корпоративну пошту, що принесли 60 обідів, а гроші в банці забрали за 17.
Дін ЕКАР, 47 років, власник магазину техніки, Париж, Франція:
– Сестра – соціальний працівник. На Різдво розповіла, що в кількох будинках, де дають квартири дуже бідним і біженцям, немає техніки. Люди не можуть купити продукти на кілька днів, бо навіть старий холодильник занадто дорогий. Вирішили з партнером привезти кілька старих моделей. Місяць пропонували користуватися безкоштовно, а тоді збирати гроші. На кожному поверсі розставили пральку, сушарку, холодильник і три мікрохвильовки. Поговорили з людьми. Виглядало, що непогано заробимо, якщо хоча б третина платитимуть по 15–20 євро щомісяця. Врахували, що техніку доведеться часто ремонтувати.
Першими вкрали мікрохвильовки. Ми привезли нові, але пошкрябали їх, щоб не можна було продати. Їх все одно вкрали. За два місяці в будинках не залишилося нічого. Ще й кілька жінок скандалили, що хочуть пральні машини.
Лю ФЕЙН, 37 років, бізнес-консультант, Пекін, Китай:
– Я закінчував економічну школу в Берліні. Коли говорили про стратегії розвитку бізнесу, радили називати максимальну ціну за свої послуги. Мовляв, люди цінують те, за що платять. На практиці довелося врахувати, що вони не платитимуть, якщо можуть це зробити. Тому і банкрутує все засноване на принципі "заплати, скільки зможеш".
Влітку рахували для кількох компаній, що займаються орендою нерухомості, як зробити рентабельними дитячі садки. Мерія запропонувала взяти на себе частину витрат. Так хотіли заохотити людей народжувати дітей і не віддавати їх у село родичам. Незаможним дозволили перші три місяці не платити. Також закликали тих, хто може, внести гроші за когось. Рідко хто з батьків платив навіть половину суми не за свою дитину. У кожному садочку понад третина не заплатили за чотири місяці. Садки стали рентабельними, коли всі почали вносити плату за день відвідування.
30 мільйонів парасолей завезуть у пункти прокату в китайських містах до кінця 2017 року
8 
35413
Коментарі