Коли "беркутівець" зрозумів, що я у бронежилеті – вистрелив у обличчя

 

Спецпризначенці тренуються на зонах. До них виводять непокірних ув'язнених. Це називається маски-шоу

Антон ПРИМУШКО, 44 роки Родом із Київської області. 1988–1989-го служив в Афганістані. Має дві вищі освіти, за останньою – програміст. До початку Євромайдану працював керівником в одній із державних установ. Нині – виконувач обов'язків командира афганської сотні на Майдані.Одружений. Має 8-річну доньку та сина, 1 рік. Любить полювання

– Після того як "Беркут" покинув Український дім, я піднявся на дах і знайшов там десяток патронів. Це – хороша точка: всі рухи в районі бойових дій на Грушевського видно, як на долоні. Там було натоптано. Певно, спостерігачі стояли з біноклями й дивилися. Також на снігу були сліди від сошок. Це так звана підставка під рушницю. Нею часто користуються мисливці на полюванні, коли сидять у засадах на звіра. Праворуч від сошок – кілька слідів у снігу, наче туди патрони впали. Я зачерпнув сніг і витягнув чотири, калібр 7,62 на 39. Підходять до автомата Калашникова і СКС (мисливська рушниця. – "Країна"). Не думаю, що в них там був "калаш", а от СКС – цілком імовірно. Таку зброю часто використовують на полюванні й на війні. Це не снайперська гвинтівка, але зручна в переносці, убивча відстань – до 600 метрів.

Офіційно МВС не користується СКСом. Скоріше за все, її спеціально взяли для провокації, щоб потім виправдатися: мовляв, ми не користуємося, а от у цивільного населення вона є. Тому стріляли не ми, а мітингувальники – у своїх.

19 січня в мене вцілило сім гумових куль. Тоді "Беркут" був ще не настільки злий, як пізніше. Спочатку кидали гранати в натовп, із затримкою: щоб вибухали не в ногах, а на рівні голови. Тому у протестувальників було багато травм голів і очей. Затримка – це коли гранату кидають на рахунок "чотири". Я побачив розгублену дівчину біля "беркутівського" автобуса. Рвонув за нею. Коли відходив, відчув: щось дуже легко йти. Роблю крок, а відкидає вперед ще на один. Повертаюся й бачу: "беркутівець" стріляє в мене з 5 метрів у спину. На мені був бронежилет, який досить серйозно тримає бойову кулю. Тому болі не відчув, лише поштовхи. Коли він зрозумів, що я у броне­жилеті – підняв рушницю і вистрелив в обличчя. Устиг відхилитися – три кулі пройшли повз мене.Того ж дня метрів із 40 отримав гумовою кулею по вусі. Удар був такий, що знепритомнів. На хлопців біля барикад кинули гранату. Вони не знали, як правильно від неї відбитися. Почали бігати туди-сюди. Намагався зігнати їх із периметру й пояснити, що треба робити. "Беркут", певно, подумав, що я – їхній організатор, і почав кидати гранати по мені, а потім стріляти.

На руках в українців два мільйони одиниць зброї, за офіційними даними. Лише в одному районі Києва зареєстровано п'ять із половиною тисяч власників нарізної – снайперських гвинтівок, "калашів". Із ними ходять на полювання. Неофіційно ця цифра уп'ятеро вища."Беркутівці" хваляться, що за 20 хвилин можуть зачистити Майдан. Бажаємо їм удачі. Щодня тут присутні 500 афганців. За першим дзвінком протягом години з'їжджаються ще близько тисячі, а протягом доби – 11 тисяч. Це люди з бойовим досвідом, якого немає в "Беркуту". Зараз для них стріляти по неозброєних людях – як развлєкалово. Але коли отримають відповідь, половина втече після першого пострілу.

Під час багатотисячних демонстрацій снайпер – неефективний

Олександр, 27 років, армійський снайпер

До Євромайдану працював особистим помічником гендиректора будівельної компанії. Родом із Хмельницького. Неодружений

– Снайпери частіше користуються гвинтівкою СВД (снайперська гвинтівка Драгунова. – "Країна"). Але під час багатотисячних демонстрацій їх робота неефективна. Навіть якщо снайпер прибере одну людину, це нічого не дасть. Бо мало що з нею могло статися: посковзнулася, штовхнули – цього не видно. У Москві 1993 року, коли був путч, працював кулемет. Люди падали пачками, це – ріки крові. Така штука діє психологічно на народ, він починає тікати. На Грушевського снайпер може працювати тільки для спостереження і на ­випередження. Щоб почати стріляти – йому треба як мінімум п'ять підтверджень від свого керівництва. Снайпер – це людина, яка якісно натискає на спусковий гачок, але не приймає рішення "ліквідувати ціль". Може лише доповісти нагору, що є така-то ціль і така-то небезпека.

Сергій Нігоян і Михайло Жизневський стали випадковими жертвами. "Беркут" стріляв цілеспрямовано у натовп, конкретного завдання прибрати когось не мав. Стріляли з боку Кабміну. Білоруса вбили в серце. Куля пройшла навиліт. У Нігояна цілили з відстані 10–15 метрів із мисливської рушниці СКС. Патрони до неї продаються в магазинах зброї, купити їх просто. Стріляв не снайпер. Фахівцеві достатньо пострілу, а там було чотири. Тому інформація, що обох чоловіків убили із снайперської гвинтівки Дегтярьова, фейк. Її кулі калібром 7,62 на 54 пройшли б навиліт і не застряли в тілі.

Протестувальники розповідали, що "Беркут" кидав гранати, начинені цвяхами й болтами. Звісно, це заборонено. Але бійці по той бік барикад стоять на холоді, злі – треба кудись дівати емоції. Інакше навіть у самому дисциплінованому підрозділі почнуться хитання. Тому "беркутята" могли кидати гранати, начинені цвяхами й болтами, і палити з рушниць.

Міліція стріляє не лише гумовими, а й металевими кулями, що діють на ураження. На розі біля готелю "Дніпро" є зупинка з металевого профілю. На одній зі стінок зверху – чітка вм'ятина від кулі. Слід такий, як дно у пластикового стаканчика. Гумова куля такий не залишить.

Гумові й холості кулі вважають несмертельними набоями. Але якщо стріляти впритул та ще й на рівні скроні або очей – убити можна запросто. Гумовими кулями дозволено цілити не ближче 15–20 метрів, за правилами. "Беркут" стріляв із 5–10. Це кулі зупиняючої дії, цілити можна тільки по ногах. А спецпризначенці лупили по корпусу, а коли зрозуміли, що ефекту немає, – в голову.

У МВС усяких стволів повно. Люди регулярно здають, міліція конфісковує. За інструкцією, така зброя має утилізуватися, але не в нашій країні. Багато чого може не доїхати, загубитися і списатися. Навіть якщо на Грушевського знайдуть кулю, гільзу і проведуть дослідження за участю міжнародних експертів – міліція доказуватиме, що це був "лівий" ствол, принесений кимось із учасників протесту. Нічого не доведеш. Як із мисливськими рушницями СКС: офіційно міліція ними не користується. Отже, при наїздах усе списуватимуть на протестувальників.

У ніч на 11 грудня на Інститутській я бачив шістьох снайперів. На них була форма брудно-жовтого кольору, за спиною – чохли. На обличчі – балаклави, ні шлемів, ні бронезахисту. Не виключено, що вони працюють у Києві щодня. Майданівці під їхнім спостереженням постійно. На Майдані ходять міліціонери, переодягнуті в цивільне, із жовто-блакитними стрічками. Це – розвідувальна робота.

На Грушевського "Беркут" порушив навіть правила війни. Заборонено атакувати будівлі і машини зі знаками Червоного Хреста й Півмісяця. А вони відкрито, демонстративно закидали гранатами медпункт, де хірурги допомагають пораненим і постраждалим. Стріляли впритул про медиках-волонтерах, цілилися в червоні хрести.

30 листопада "Беркут" міг зачистити Майдан безкровно. Могли б підійти і сказати: так, всьо, нахрєн звідси. Але ж ні, вони почали бити дітей. Очевидці розповідали, що сплячих дівчат піднімали ударами ніг. Діти зі страху просто впісювалися. Ну, почекай тиждень, усі роз'їхалися б. Нє, вони звикли ламати морально, щоб нікому на думку більше не спало прийти на Майдан."Беркут" тренується, відпрацьовує удари кийками – на зонах. Зазвичай до них виводять непокірних ув'язнених, які бунтують. Це називається маски-шоу. Звісно, відбувається неофіційно.

×