Усі загиблі воїни на Донбасі 2021 року: пам'ятаємо їх імена

79

Упродовж 2021 року внаслідок бойових дій на Донбасі загинули 79 захисників України.

Ця цифра виведена за даними повідомлень пресцентру ООС та сповіщеннями про померлих поранених. Хоча за офіційними даними Генштабу ЗСУ, у 2021 році внаслідок бойових дій на Донбасі загинуло 65 українських військових, поранено – 263. Порівняно з 2020 роком, загиблих унаслідок бойових дій – на 15 більше, поранених – на 75 менше. Ворожі снайпери вбили 43 українських воїна.

Найбільше полеглих на фронті у 2021-му було в квітні – 14. Жодного місяця не обійшлося без бойових втрат.

СІЧЕНЬ

Олег Андрієнко, 37 років

Старший солдат, стрілець-помічник гранатометника 56-ї окремої мотопіхотної бригади. Загинув 11 січня від кулі снайпера на околиці селища Піски під Донецком.

 

Народився 22 серпня 1983 року в Запоріжжі. На війну прийшов у березні 2016 року. Служив у десантній бригаді, морській піхоті, був розвідником.
Поховали у Запоріжжі. Залишилися мати, дружина і маленький син.

Олександр Отрєп'єв, 28 років

Старший матрос, навідник відділення батальйону 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського. Загинув 21 січня в районі села Гнутове на Донеччині від кульового поранення в шию ворожим снайпером. Боєць спостерігав за ворогом дистанційно з планшета, до якого був приєднаний тепловізор. Постріл пролунав у ту секунду, коли чоловік знімав тепловізор.

 

Народився 28 липня 1992 року в селі Приют Єланецького району на Миколаївщині. Служив у Національній гвардії. До морпіхів перевівся на початку 2019-го.
Поховали в рідному Приюті. Залишилися мати і молодший брат.

Роман Дзюбенко, 26 років

Молодший сержант, головний сержант – командир відділення окремого мотопіхотного батальйону 92-ї окремої механізованої бригади ім. Івана Сірка. Ввечері 26 січня поблизу Новоолександрівки Попаснянського району Луганської області ворожий снайпер поцілив Романові в голову. Куля пробила шолом. Військовим медикам вдалося його стабілізувати й доправити до військового шпиталю в Часовому Яру. Попри важке поранення Роман з усіх сил боровся за життя. Однак через 4 дні, вранці 30 січня, помер.

 

Народився 13 жовтня 1994 року у селі Вільхове Станично-Луганського району. У серпні 2018-го підписав контракт на службу в ЗСУ. На війні – з 2019 року.
Похований у Вільховому. Залишилися мати, дружина і син.

ЛЮТИЙ

Дмитро Власенко, 38 років

Старший матрос, старший стрілець 503-го окремого батальйону морської піхоти. Загинув 2 лютого від кулі російського снайпера у районі селища Шуми Донецької області. Побратими та медики надали воїну необхідну допомогу, проте вже за годину лікарі констатували смерть – поранення виявилось несумісним із життям.

 

Народився 19 серпня 1982 року в селі Грушівка Первомайського району Миколаївської області. Цікавився біологією, екологією, тваринним та рослинним світом – загалом, дуже любив природу.
Поховали у Грушівці. Залишились батьки і сестра.

Назарій Поліщук, 24 роки

Старший солдат 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового походу. Загинув 6 лютого 2021 року поблизу села Новомихайлівка Покровського району Донеччини внаслідок підриву на невстановленому вибуховому пристрої під час висування на ВОП.

 

Народився 18 жовтня 1996 року в селі Вотилівка Лисянського району на Черкащині. У 2017 році підписав контракт із ЗСУ, який мав закінчитись 14 лютого 2021-го. Планував одружитися.
Поховали у Вотилівці. Залишились батьки, сестра, три брати, 6-річна донька.

Олексій Подвезенний, 23 роки

Солдат 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового походу. Загинув разом із Назарієм Поліщуком 6 лютого внаслідок підриву на невідомому вибуховому пристрої під час висування на позиції ВОПу поблизу с. Новомихайлівка на Донеччині.

 

Народився 5 червня 1997 року в селі Красний Деркул Станично-Луганського району. В армії служив з 18 років. Після строкової служби вирішив підписати контракт і захищати рідний край. Поховали в рідному Красному Деркулі. Залишилися батьки і сестра.

Олександр Глушко, 36 років

Солдат, водій-кулеметник інженерно-саперного взводу 81-ї аеромобільної бригади, прикомандирований до 59-ї окремої мотопіхотної бригади. Загинув 11 лютого, коли облаштовував позиції неподалік Зайцевого на Донеччині. Куля пройшла навиліт через груди. Побратими встигли евакуювати його до лікарні в Бахмуті, але медики не змогли врятувати бійця.

 

Народився 11 листопада 1984 року в селі Рунівщина Полтавської області. За цивільним фахом був кухарем. Брав участь в ООС на території Донецької та Луганської областей з лютого 2019-го.
Поховали на цвинтарі біля Рунівщини. Залишилися мати, дружина та двоє дітей.

Владислав Лященко, 24 роки

Солдат 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового походу. Загинув 11 лютого внаслідок кулеметного обстрілу з боку російських окупантів під Новомихайлівкою на Донеччині.

 

Народився 16 червня 1996 року в Горлівці Донецької області. Мешкав у місті Кілія Ізмаїльського району Одеської області. Працював на м'ясомолочному підприємстві. Контракт із ЗСУ уклав у 2020-му.
Поховали в Кілії. Залишилися батьки та дружина.

Олександр Войтенко, 46 років

Капітан, командир взводу вогневої підтримки 5-тої батальйоної тактичної групи 81-ї окремої аеромобільної бригади. Загинув 14 лютого близько 09:30 під час переміщення на позиції неподалік селища Новолуганського на Донеччині внаслідок підриву п'яти мін ТМ-62, які були встановлені у шаховому порядку.

 

Народився 30 листопада 1974 року в Полтаві. Військову службу проходив на офіцерських посадах у складі 23-го окремого прикордонного загону спецпризначення у Кременчуці, згодом – в "Альфі" СБУ та в МВС. Звільнився у запас. У березні 2018 року поновився на службі й добровільно пішов на фронт – у складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Пізніше перевівся до 81-ї оаембр. На передову поїхав як відкомандирований до 59-ї окремої мотопіхотної бригади.
Поховали на Алеї Героїв Свіштовського кладовища в Кременчуці. Залишилися дружина та син.

В'ячеслав "Самурай" Олексієнко, 33 роки

Солдат, стрілець-помічник гранатометника десантно-штурмової роти 81-ї окремої аеромобільної бригади. Загинув 14 лютого близько 9:30 разом Олександром Войтенком та Дмитром Мироненком під час переміщення на позиції неподалік селища Новолуганського на Донеччині внаслідок підриву п'яти мін ТМ-62.

 

Народився 17 квітня 1987 року в Кременчуці на Полтавщині. Працював у службі охорони. Воював в АТО у складі третьої хвилі мобілізації у 2014-2015 роках. Після демобілізації та недовгого цивільного життя повернувся на війну – уклав контракт із 5 бтгр 81-ї оаембр. На території ООС був прикомандирований до 59-ї бригади. Комбат дав йому позивний "Самурай" за татуювання.

Поховали на Алеї Героїв Свіштовського кладовища в Кременчуці. Залишилися батьки і дружина.

Дмитро Мироненко, 26 років

Старший солдат, старший стрілець роти 81-ї окремої аеромобільної бригади. Загинув 14 лютого близько 9:30 разом Олександром Войтенком та В'ячеславом Олексієнком під час переміщення на позиції неподалік селища Новолуганського на Донеччині внаслідок підриву п'яти мін ТМ-62.

 

Народився 31 березня 1994 року в Харкові. Захоплювався спортом, комп'ютерними технологіями. У 2017 році пішов у ЗСУ за контрактом. Служив у 79-й десантно-штурмовій бригаді, брав участь у бойових діях. У грудні 2020-го року прийшов служити до 122-го окремого аеромобільного батальйону 81 оаембр.
Похований на Алеї слави 18-го кладовища у Харкові. Залишилися батьки.

Сергій "Ящур" Петраускас, 43 роки

Старший солдат, військовослужбовець 72-ї окремої механізованої бригади ім. Чорних Запорожців. Загинув 22 лютого внаслідок обстрілу із ручного протитанкового гранатомета неподалік від шахти "Бутівка", район Авдіївки Донецької області.

 

Народився 18 грудня 1977 року в Ічні Прилуцького району Чернігівської області. Служив у Національній гвардії України. Потім працював автоелектриком, пожежником, столяром. Учасник Помаранчевої революції, Революції Гідності, оборони Луганського аеропорту.
У березні 2014 року мобілізований до 1-ї окремої танкової бригади. 2017-го підписав контракт із 72-ю омбр, у складі якої вирушав у зону бойових дій у 2018 та 2019 роках, а останній контракт був підписаний 20 жовтня 2020 року.
Поховали у місті Ічня. Залишилися мати, дружина, дві доньки та син.

Дмитро Сардак, 34 роки

Сержант, військовослужбовець 59-ї окремої мотопіхотної бригади. Загинув 23 лютого внаслідок осколкового поранення, не сумісного з життям під час обстрілу бойовиками з мінометів та станкових протитанкових гранатометів поблизу смт Зайцеве на Донеччині.

 

Народився 11 червня 1986 року в Одесі. Працював будівельником, потім більш ніж три роки брав участь в АТО/ООС, а у липні 2019 року підписав останній контракт із ЗСУ.
Поховали бійця на Західному цвинтарі Одеси. Залишилися дружина, брат та сестра.

Сергій Моісєєнко, 32 роки

Молодший сержант, військовослужбовець 36-ї окремої бригади морської піхоти. Загинув 28 лютого в результаті ворожого обстрілу позицій зі стрілецької та снайперської зброї поблизу с. Пищевик Волноваського району Донецької області.

 

Народився 17 грудня 1988 року у Херсоні. Учасник АТО/ ООС з 2017 року.
Похований у Херсоні, на Меморіалі пам'яті загиблих бійців цвинтаря Геологів. Залишилися мати, донька та дружина.

БЕРЕЗЕНЬ

Володимир Онопрієнко, 43 роки

Старший солдат, командир бойової машини 24-го окремого штурмового батальйону "Айдар" 53-ї бригади. Загинув 10 березня від кульового поранення внаслідок обстрілу бойовиками позицій українських військових поблизу Старогнатівки на Донеччині. Військові медики встигли надати йому першу допомогу, але врятувати життя воїна їм не вдалося.

 

Народився 25 травня 1977 року в смт Драбові на Черкащині. У 2017 році пішов на фронт у складі 72-ї бригади. У квітні 2020 року підписав новий контракт. Не дожив 3 тижні до його закінчення.
Поховали у рідному селищі Драбів. Залишилися мати, дружина, дочка і маленький онук.

Олександр Пекур, 30 років

Старший солдат, номер обслуги гранатометного відділення роти вогневої підтримки 54-го окремого розвідувального батальйону. Загинув 12 березня від кулі ворожого снайпера під Мар'їнкою на Донеччині.

 

Народився 17 листопада 1990 року в селі Гурівщина Бучанського району Київської області. Закінчив школу, поїхав вчитися до Києва, здобув професійну освіту за фахом електромонтажника. Відслужив строкову службу. У 2015 році пішов воювати за мобілізацією й одразу потрапив під Зайцеве на Донеччині.
Похований у Гурівщині. Залишилися мати, бабуся і брат.

Віктор "Дядя Вітя" Пасєка, 55 років

Молодший сержант, командир бойової машини-командир відділення 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Загинув 18 березня о 12.10 в районі смт Південне Донецької області внаслідок смертельного кульового поранення під час обстрілу бойовиками позицій ЗСУ.

 

Народився 8 червня 1965 року у селі Мончинці Красилівського району Хмельницької області. Мешкав у Хмельницькому. Працював водієм тролейбуса у комунальному підприємстві.
Підписав контракт у 2018-му. Служив мінометником, командиром взводу. Побратими називали його "дядя Вітя". Був душею колективу, переймався всіма проблемами – як військовими, так і побутовими.
Поховали бійця на Алеї Слави міського кладовища в Хмельницькому. Залишилися донька та двоє онуків.

Андрій "Мамай/ Танчик" Грабар, 25 років

Молодший сержант, командир бойової машини-командир відділення батальйону морської піхоти 36-ї окремої бригади морської піхоти. Загинув 19 березня в результаті обстрілу російськими найманцями із заборонених мінометів 120-го калібру та гранатометів різних систем поблизу Водяного Донецької області.

 

Народився 14 вересня 1995 року у Миколаєві. У 2015-му почав службу у десантно-штурмовій роті 501-го окремого батальйону морської піхоти. Планував стати офіцером, хотів вступати до військового вишу в Одесі.
Похований у Миколаєві на Алеї слави Центрального міського кладовища. Залишилась дружина.

Кирило Биковський, 28 років

Солдат, навідник 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Загинув 20 березня о 15.15 в районі населеного пункту Шуми Донецької області внаслідок смертельного кульового поранення, що дістав під час обстрілу позицій ЗСУ зі стрілецької зброї.

 

Народився 17 травня 1992 року у Кропивницькому. З дитинства мріяв стати військовослужбовцем. Закінчив вище професійне училище і в 2011 році підписав контракт на службу в ЗСУ. Повернувся до цивільного життя, працював на фермі. 2018-го уклав новий контракт і поїхав в ООС.
Поховали на Aлеї Слaви Рівнянського клaдовищa в Кропивницькому. Залишилися мати, дві сестри, син.

Сергій Коваль, 43 роки

Підполковник, командир загону пошуку та знешкодження саморобних вибухових пристроїв 143-го центру розмінування. Загинув 26 березня в районі населеного пункту Шуми Донецької області внаслідок смертельних поранень, які отримав під час обстрілу позицій ЗСУ з мінометів та стрілецької зброї.

 

Народився 30 серпня 1977 року у селі Рихта Кам'янець-Подільського району Хмельницької області. Закінчив військово-інженерний факультет Подільської державної аграрно-технічної академії та пов'язав своє життя зі службою у лавах Збройних Сил України. У складі миротворчої місії з підтримання миру і безпеки перебував у Афганістані у 2014-2015 роках. Повернувшись до України, брав участь в АТО/ООС.
Похований на Алеї Слави Кам'янець-Подільського цвинтаря. Залишилися дружина, син та донька.

Сергій Барнич, 47 років

Старший сержант, сапер 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Загинув 26 березня в районі населеного пункту Шуми Донецької області від кулі ворожого снайпера під час спроби розмінування території біля позицій ЗСУ.

 

Народився 11 січня 1974 року у місті Калуш Івано-Франківської області. У червні 2015-го пішов служити за мобілізацією у 184-му навчальному центрі Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного. 2017-го уклав контракт із 10 огшбр, після якого одразу підписав новий і вже останній.
Поховали бійця у Калуші. Залишились батьки.

Максим Абрамович, 27 років

Старший сержант, військовослужбовець 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Загинув 26 березня в районі населеного пункту Шуми Донецької області від кулі ворожого снайпера. Максим йшов у другій групі, яка мала надати підтримку першій четвірці саперів.

 

Народився 17 березня 1994 року в місті Дубровиця Рівненської області. Навчався у Харківському національному університеті внутрішніх справ, але у 2017 році перервав навчання – уклав контракт із ЗСУ і вирушив на війнц. Брав участь у бойових діях. У 2020 році повернувся додому, але вже в грудні підписав новий контракт з 10 огшбр.
Похований у рідній Дубровиці. Залишились батьки.

Сергій Гайченко, 27 років

Старший солдат, командир бойової машини-командир відділення 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Загинув 26 березня від кулі снайпера в районі Шумів на Донеччині, коли йшов на допомогу саперам.

 

Народився 9 вересня 1993 року в селі Михайлівка Синельниківського району Дніпропетровської області. Працював електромонтером у локомотивному депо.
2015-го підписав контракт із ЗСУ. Служив на посаді гранатометника у Київському окремому президентському полку імені гетьмана Богдана Хмельницького. 2019-го пішов служити до 10 огшбр. Пройшов у зоні АТО/ООС три ротації.
Поховали в рідній Михайлівці. Залишилися батьки і брат.

КВІТЕНЬ

Сергій "Хой" Сулима, 40 років

Головний сержант гірсько-штурмового взводу гірсько-штурмової роти 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Загинув 3 квітня внаслідок підриву на невідомому мінно-вибуховому пристрої неподалік населеного пункту Шуми на Донеччині.

 

Народився 9 жовтня 1980 року в Луцьку. Закінчив вище професійне училище. Протягом 2015–2016 років служив у ЗСУ за мобілізацією. У жовтні 2020 року – в складі одного з підрозділів 10-ї гірсько-штурмової бригади "Едельвейс".
Похований в селі Гаразджа. Залишилися мати і сестра.

Ігор Байтала, 25 років
Водій розвідувального відділення безпілотних авіаційних комплексів 8-го окремого гірського-штурмового батальйону у складі 10-ї бригади. Увечері 3 квітня зник безвісти з позицій підрозділу поблизу смт Новгородське під Торецьком на Донеччині. Зброя бійця залишилася у місці розташування підрозділу, слідів сутичок немає. Серед версій – втрата орієнтування і потрапляння в полон або викрадення ворожою ДРГ. 6 квітня бойовики передали його тіло українській стороні. За деякими даними, причиною смерті стали три кульові поранення.

 

Народився 19 травня 1995 року у місті Жидачеві, Львівська область. 2019-го призваний на строкову військову службу, яку проходив на посаді водія. У січні 2021-го уклав контракт на службу у 8 гірсько-штурмовому батальйоні.
Похований у Жидачеві. Залишилися батьки, дві сестри та брат.

Владислав Мороз, 23 роки

Солдат, військовослужбовець 72-ї бригади ім. Чорних Запорожців. Загинув 5 квітня від кульового поранення поблизу села Спартак на Донеччині.

 

Народився 14 липня 1997 року в селі Халаїдове Уманського району (нині – Монастирищенського) на Черкащині. Отримав вищу освіту за фахом – архітектор-дизайнер. Після закінчення вишу у 2020-мі уклав контракт на службу у ЗСУ.
Поховали в рідному селі Халаїдове. Залишились батьки та сестра.

Віктор Гелебрант, 49 років

Молодший сержант, командир відділення 92-ї окремої механізованої бригади. Загинув 5 квітня біля смт Золоте на Луганщині, отримавши смертельне кульове поранення голови кулею ворожого снайпера.

 

Народився 23 січня 1972 року в селі Неліпино Свалявського району Закарпатської області. У 2015-2016 роках відслужив у ЗСУ за мобілізацією. Далі підписав контракт із 24-ю бригадою, у 2018-му прийшов до 92-ї.
Похований у Краснокутську. Залишилися дружина, дві дочки і син.

Максим Стеблянко, 23 роки

Солдат, водій 1-ї окремої танкової бригади. Загинув 6 квітня в районі с. Степне Мар'їнського району Донецької області внаслідок підриву армійської вантажівки на невідомому вибуховому пристрої. Боєць був за кермом.

 

Народився 24 січня 1998 року в Лебедині на Сумщині. Відслужив строкову службу. 2020-го підписав контракт із 1-ю танковою.
Похований в Лебедині. Залишилися батьки, троє братів і сестра.

Володимир "Капітан Прайс" Шпак, 37 років

Старший лейтенант, командир взводу 13 омпб 58-ї окремої мотопіхотної бригади. Загинув 6 квітня близько 10:55 поблизу селища Невельське на Донеччині під час артилерійського обстрілу з протитанкових гармат.

 

Народився 13 березня 1984 року в Чернігові. Прийшов до ЗСУ у 2018 році, брав участь у бойових діях. Загинув під час своєї четвертої ротації.
Похований у Чернігові. Залишилися батьки та старший брат.

Денис Юшко, 22 роки

Матрос, військовослужбовець 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського. Загинув 8 квітня в районі Водяного на Приазов'ї внаслідок кульового поранення в голову під час ворожого обстрілу.

 

Народився 31 травня 1998 року в селі Новобогданівка на Миколаївщині.
Поховали у Новобогданівці. Залишилися дядько, цивільна дружина і маленький син.

Андрій "Беба" Теперик, 24 роки

Старший солдат, стрілець-снайпер 92-ї окремої механізованої бригади імені кошового Івана Сірка. Загинув 10 квітня від кулі ворожого снайпера поблизу Золотого-5 на Луганщині.

 

Народився 30 січня 1997 року в селі Мартове Печенізького району Харківської області. Закінчив ліцей будівельних технологій за спеціальністю "плиточник". До війська пішов у 20 років. Його другий контракт став останнім.

Похований у рідному Мартовому. Залишилися батьки і сестра.

Ярослав "Малий" Калійчук, 24 роки

Старший солдат, навідник-оператор 109-го окремого гірсько-штурмового батальйону 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Загинув під час прицільного обстрілу позицій 12 квітня в районі Шумів під Горлівкою.

 

Народився 7 серпня 1996 року в селі Черепківці Глибоцького району на Буковині. Після школи рік пропрацював у Чернівцях в охоронній фірмі. Рвався на фронт, але вік не дозволяв. У Збройні сили прийшов у 19 років. У 2016-му вже воював під Мар'їнкою.
Поховали в рідних Черепківцях. Залишилися мати, три старші сестри, дружина і малолітній син.

Олексій Мамчій, 40 років

Старший солдат, старший водій зенітно-ракетного відділення зенітно-ракетного взводу 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Уранці 13 квітня російські найманці скинули на позиції ЗСУ з безпілотного літального апарата протипіхотну міну, один з осколків якої завдав смертельного поранення Мамчію.

 

Народився 27 червня 1980 року в Чернівцях. Закінчив Чернівецький професійний машинобудівний ліцей, потім – Інститут інженерної механіки та транспорту Національного університету "Львівська політехніка". На війну пішов у 2019-му.
Похований у Чернівцях. Залишилися батьки, брат, дружина і дочка.

Давид "Шаро" Шартава, 46 років

Старший солдат, старший стрілець 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Загинув 18 квітня поблизу Широкиного внаслідок ворожого обстрілу позицій ЗСУ з автоматичних станкових гранатометів.

 

Громадянин Грузії, народився 11 січня 1975 року в Тбілісі. Професійний військовий – брав участь в миротворчих місіях в Ірані, Афганістані, інших країнах. У 2016 році у складі "Грузинського легіону" приєднався до ЗСУ.
Похований на батьківщині, у Тбілісі. Залишилися дружина і двоє синів.

Олександр Луцик, 38 років

Солдат, оператор-розвідник протитанкового артилерійського дивізіону 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Загинув 22 квітня в районі селища Шуми на Донеччині від осколкових поранень внаслідок влучання протитанкової керованої ракети у позиції українських військових.

 

Народився 18 травня 1982 року в селі Годомичі Камінь-Каширського району Волинської області. Закінчив профтехучилище в смт Маневичі за спеціальністю "столяр". У ЗСУ за контрактом – з жовтня 2019 року. Мріяв присвятити життя військовій службі.
Похований у селі Годомичі. Залишилися брат та сестра.

Іван "Африка" Ковальовський, 48 років

Солдат, розвідник 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського. Загинув 26 квітня від вогнепального поранення ворожим снайпером у спину під час несення служби на спостережному посту в районі с. Піски на Донеччині.

 

Народився 18 лютого 1973 року в селі Колінки Городенківського району Івано-Франківської області. Служив у ЗСУ з 2014-го. Спочатку у 17-й танковій бригаді, а з лютого 2021 року – у 58-й.
Похований у селі Миколаївка, де живе його сім'я. Залишилися дружина і двоє синів.

Роман Гуляк, 30 років

Старший сержант, командир мінометного розрахунку 14-ї окремої механізованої бригади. Загинув 27 квітня близько 12:30 у районі населених пунктів Оріхове і Новотошківське, коли військовий автомобіль ГАЗ-66 з українськими бійцями підірвався на невідомому вибуховому пристрої. До закінчення контракту Романові залишалося трохи більше тижня.

 

Народився 7 жовтня 1990 року у Волочиську на Хмельниччині. На військову службу був призваний за мобілізацією влітку 2015 року. У травні 2018-го підписав контракт.
Поховали у Волочиську. Залишилися батьки і бабуся.

ТРАВЕНЬ

Дмитро Товчигречка, 37 років

Старший солдат, механік-водій механізованого батальйону 93-ї окремої механізованої бригади "Холодний Яр". Загинув 6 травня під час ворожого обстрілу з РПГ і стрілецької зброї позицій бригади в районі с. Новотроїцьке Донецької області.

 

Народився 28 лютого 1984 року в Кривому Розі. Майже 20 років працював газорізником. У січні 2021 року підписав контракт на службу в ЗСУ.
Поховали у Кривому Розі. Залишились мати, дружина і двоє дітей.

Сергій Коробцов, 22 роки

Солдат, розвідник 3-го відділення 2-го взводу розвідувальної роти 58-ї окремої мотопіхотної бригади. Загинув 6 травня в районі селища Піски Ясинуватського району Донецької області внаслідок смертельного кульового поранення, завданого російським снайпером.

 

Народився 2 липня 1998 року в Коростені на Житомирщині. 2020 року підписав контракт. У свою першу та останню ротацію відслужив на передовій чотири місяці, а за місяць мав іти у відпустку.
Похований у селі Ушомир Коростенського району. Залишилися мати, брат, сестра, дружина та син.

Юрій "Боня" Опришко, 42 роки

Молодший сержант, головний сержант штурмової роти 24-го окремого штурмового батальйону "Айдар" 53-ї окремої механізованої бригади. Помер 7 травня у військово-медичному клінічному центрі Західного регіону внаслідок важкого кульового поранення в голову, яке він дістав 9 квітня в районі с. Старогнатівка Донецької області.

 

Народився 12 листопада 1978 року у селі Ялинці Кременчуцького району Полтавської області. 2015 року його було призвано у п'яту хвилю мобілізації. 2019 року підписав контракт з "Айдаром.
Похований у рідному селі Ялинці. Залишилися мати, дружина та двоє дітей.

Віктор Городніченко, 25 років

Старший солдат, старший навідник 81-ї окремої аеромобільної бригади. Помер 8 травня внаслідок важкого кульового поранення, якого він зазнав 28 квітня в районі селища Зайцеве Бахмутського району Донецької області.

 

Народився 19 лютого 1996 року у селищі міського типу Ромодан Миргородського району Полтавської області. 2016 року підписав контракт із ЗСУ. Служив у 503-му окремому батальйоні морської піхоти, згодом перейшов до десантників.
Похований на Алеї Героїв у Миргороді. Залишилися мати, брат, дружина та донька.

Павло Колесник, 39 років

Сержант, старший водій 1-го відділення 3-го взводу 2-ї роти 16-го окремого мотопіхотного батальйону 58-ї окремої мотопіхотної бригади. Загинув 13 травня о 18.10 у Донецькій області внаслідок смертельного кульового поранення, завданого російським снайпером.

 

Народився 23 березня 1982 року у селі Нове Чернігівської області. Служив у ЗСУ за мобілізацією у 2014 році. У вересні 2019 року підписав контракт.
Похований у рідному селі Новому. Залишилися дружина та донька.

Максим Польовий, 36 років

Майор, заступник командира 15-го окремого гірсько-штурмового батальйону 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Загинув 27 травня в районі смт Новотошківське Попаснянського Луганської області внаслідок смертельного кульового поранення, завданого російським снайпером.

 

Народився 18 грудня 1984 року у селі Юхимівці Хмельницького району Хмельницької області. Мріяв присвятити життя армії, тому після школи вступив до Одеської військової академії. З 2014 року брав участь у бойових діях на Сході держави: Дебальцеве, Луганський аеропорт, Побєда, Старогнатівка, Станиця Луганська.
Похований у Наркевичах. Залишилися батьки, брат, дружина та двоє дітей.

ЧЕРВЕНЬ

Володимир "Миротворець" Бєлов, 36 років

Старшина, військовослужбовець роти вогневої підтримки 2-го батальйону 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Загинув 11 червня в районі Водяного Донецької області внаслідок смертельних осколкових поранень під час гранатометного обстрілу позицій бойовиками.

 

Народився 28 липня 1984 року у Казахстані. З 1993 року мешкав у селі Забір'я Фастівського району Київської області. З 2015 року перебував на службі в ЗСУ.

Похований у Забір'ї. Залишилися батько, брат та сестра.

Андрій Гонар, 51 рік

Старший солдат, старший водій 2-ї роти 15-го окремого мотопіхотного батальйону 58-ї окремої мотопіхотної бригади. Загинув 26 червня близько 05.30 в районі с. Піски Ясинуватського району Донецької області внаслідок смертельного осколкового поранення, що дістав під час мінометного обстрілу позицій ЗСУ російськими військами.

 

Народився 14 серпня 1969 року у місті Кривий Ріг Дніпропетровської області. До війни працював водієм на різних підприємствах, дуже захоплювався полюванням та риболовлею. 2015 року служив за мобілізацією, згодом підписав контракт та служив у 128-й окремій гірсько-штурмовій бригаді,
Похований у Кривому Розі. Залишилися батько, сестра, дві доньки та син.

ЛИПЕНЬ

Юрій "Феофан" Письменний, 59 років

Капітан медичної служби, начальник медичного пункту 3-го батальйону 93-ї окремої механізованої бригади. Загинув 4 липня в районі Гранітного Донецької області. Бригада медиків вже закінчила надавати допомогу, коли близько 14.00 з боку російських військ пролунав постріл з протитанкового гранатомету. Юрій зазнав осколкових поранень, його негайно було доправлено до шпиталю у Маріуполі, де він помер під час операції, бо не витримало серце.

 

Народився 04 березня 1962 року у Придніпровську Дніпропетровської області. Мріяв про фах військового лікаря. Закінчив Дніпропетровський медичний інститут. Деякий час працював гінекологом. Потім залишив на деякий час медицину та займався дрібним бізнесом. У 2016-му пішов на фронт медиком-волонтером у Перший добровольчий шпиталь ім. Пирогова. Наприкінці 2018-го підписав контракт із ЗСУ та очолив медичний пункт батальйону 93-ї окремої механізованої бригади "Холодний Яр".
Похований у селі Старі Кодаки Дніпропетровської області. Залишилися дружина, син та донька.

Богдан Бродовський, 37 років

Майор, заступник начальника тилу логістики 93-ї окремої механізованої бригади "Холодний Яр". Загинув 5 липня в районі селища Чермалик Волноваського району Донецької області внаслідок смертельних поранень, що дістав під час прямого влучання протитанкової керованої ракети в автівку ЗСУ.

 

Народився 17 квітня 1984 року у місті Гайсин Вінницької області у родині військових. У 2002 році відслужив строкову службу, згодом підписав із ЗСУ контракт. 2005 року вступив до військового інституту в Одесі. Ще до початку війни підписав контракт із 93-ю ОМБр. Пройшов Іловайськ, Піски, Авдіївку, шахту Бутівку. 2018 року звільнився з лав ЗСУ. Проте вже у 2019 повернувся до резерву, а з 2021 року проходив службу у бойовому підрозділі.
Похований у Вільному. Залишилися мати, брат, дружина та четверо дітей.

Євгеній Курасов, 24 роки

Сержант, заступник командира бойової машини – навідник-оператор 15-го окремого мотопіхотного батальйону 58-ї окремої мотопіхотної бригади. Загинув 8 липня близько 22.15 в районі селища Піски Ясинуватського району Донецької області внаслідок смертельного кульового поранення, завданого російським снайпером.

 

Народився 11 червня 1997 року у селі Локня Сумського району Сумської області. Строкову службу проходив у прикордонних військах, а у жовтні 2019 року підписав із ЗСУ контракт.
Похований 11 липня у рідному селі Локні. Залишилися батьки, брат, сестра, дружина та донька.

Володимир Яськів, 43 роки

Старший солдат, старший стрілець 1-го відділення 1-го взводу 1-ї роти 1-го батальйону 24-ї окремої механізованої бригади. Загинув 9 липня в районі Золотого Луганської області від смертельного кульового поранення голови, завданого російським снайпером.

 

Народився 29 липня 1977 року у селищі міського типу Великі Бірки Тернопільської області. 2020 року пішов на службу за контрактом у ЗСУ. Не дожив 20 днів до 44 років.
Похований у Великих Бірках. Залишилися мати, син та донька.

Андрій "Бєлий" Бєляєв, 38 років

Головний сержант, старшина роти 17-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади. Загинув 13 липня о 17.30 в районі села Причепилівка Новоайдарського району Луганської області внаслідок смертельних осколкових поранень, що зазнав під час артилерійського обстрілу позицій ЗСУ російськими військами.

 

Народився 17 липня 1982 року у місті Нікополь Дніпропетровської області. Після закінчення школи відслужив строкову, потім займався підприємницькою діяльністю. У березні 2014 року був призваний як доброволець та проходив службу у 16-му полку охорони громадського порядку Національної гвардії України. Брав участь у боях за визволення Маріуполя. 2015 року підписав контракт із 57-ю ОМПБр, у 2018 році перевівся до 28-ї ОМБр. Наступного року він знову повернувся до 42 батальйону 57-ї бригади, а у серпні 2020 року був переведений до 17-го окремого мотопіхотного батальйону.
Не дожив три дні до своїх 39 років. Похований у Нікополі. Залишилися мати та троє дітей.

Олександр Горбенко, 29 років

Солдат, старший стрілець 8-го окремого гірсько-штурмового батальйону 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Помер 19 липня в опіковому центру лікарні швидкої медичної допомоги у Харкові від травм, які отримав під час бойових дій. 15 липня в районі селища Нью-Йорк Бахмутського району Донецької області, близько 21.10, Горбенко, перебуваючи на бойовому чергуванні, потрапив під ворожий мінометний обстріл. Внаслідок влучання міни у цивільну будівлю його відкинуло вибуховою хвилею та спричинило загоряння одягу. Він зазнав важких поранень: закриту ЧМТ, вибухову травму, струс головного мозку ,шок 2-го ступеня та термічні опіки 40% тіла.

 

Народився 7 березня 1992 року у Кривому Розі Дніпропетровської області. У червні 2014 року був призваний за мобілізацією та вступив до добровольчого батальйону "Січеслав", відслужив рік, а потім підписав трирічний контракт із 8-м полком спецпризначення (оскільки рвався на передову). У травні 2021 року підписав свій останній контракт із ЗСУ.
Похований у Кривому Розі. Залишилися мати та донька.

Дмитро "Фантом" Сивоконь, 38 років

Старший лейтенант, командир взводу 17-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади. Помер 23 липня в Харківському військовому шпиталі, де він 10 днів боровся за життя, перебуваючи в комі. 13 липня увечері в районі села Причепилівка Новоайдарського району Луганської області боєць отримав важкі поранення внаслідок артилерійського обстрілу позицій ЗСУ російськими військами. Переніс декілька операцій, проте поранення були надважкими: пневмоторакс, осколки в легенях, уражені нирки, осколкові ураження шиї та ніг.

 

Народився 14 вересня 1982 року на Херсонщині, мешкав у Скадовську. 2014 року пішов добровольцем у зону АТО. Служив у ЗСУ на посаді головного сержанта взводу в спецпідрозділі ВСП "Сармат". Згодом отримав офіцерське звання – молодший лейтенант.
Після трьох контузій і поранення у 2017 році перевівся у військкомат Скадовська. Але зрештою все одно повернувся на передову, вже у званні старшого лейтенанта.
Похований на Алеї Героїв у Скадовську. Залишилися батьки, дружина та троє дітей.

СЕРПЕНЬ

Ярослав Семеняка, 31 рік

Молодший сержант, начальник польової лазні 58-ї окремої механізованої бригади. Загинув 7 серпня в районі селища Піски Ясинуватського району Донецької області внаслідок обстрілу бойовиками з протитанкового ракетного комплексу.

 

Народився 1 жовтня 1989 року у селі Калинівка Конотопського району Сумської області. 2020 року підписав контракт із ЗСУ. У день загибелі працював на автокрані, відновлюючи пошкоджену цивільну інфраструктуру.

Похований у Калинівці. Залишилися батько та цивільна дружина.

Олексій "Кардан" Кайданович, 30 років

Старший солдат, старший водій мінометного взводу роти вогневої підтримки 54-го окремого розвідувального батальйону. 10 серпня близько 14.15 в районі міста Мар'їнка Донецької області військова автівка ЗСУ була обстріляна російськими військами з протитанкового ракетного комплексу. Олексій був на місці водія та прийняв увесь удар на себе. Від поранень помер у шпиталі того ж дня.

 

Народився 9 січня 1991 року у селі Федорівка Новоград-Волинського району Житомирської області. Мешкав у Новограді-Волинському.
Мріяв стати водієм. 2009 року відслужив строкову службу. Після початку війни був призваний за мобілізацією до 30-ї окремої механізованої бригади, брав участь у боях за Іловайськ, виходив так званим "зеленим коридором". З 2017 року воював у складі 54-го ОРБ.
Похований у Федорівці. Залишилися батьки, брат, сестра, дружина та двоє дітей.

Артем "Тьома" Мазур, 26 років

Старший солдат, заступник командира бойової машини – навідник-оператор 2-го батальйону 28-ї окремої механізованої бригади. Загинув 16 серпня о 21.35 в районі села Новомихайлівка Мар'їнського району Донецької області внаслідок смертельного кульового поранення, завданого російським снайпером.

 

Народився 28 березня 1995 року у селі Новоселівка (на той час – Комінтерн) Олександрійського району Кіровоградської області. Отримав освіту за фахом – електрогазозварювальник. 2017-го підписав із ЗСУ контракт. Дуже захоплювався спортом, зокрема, футболом. Мріяв про кар'єру військового.
Похований у Новоселівці. Залишилися мати та дружина.

Василь Островський, 41 рік

Старший солдат, командир відділення 1-ї роти мотопіхотного батальйону 24-ї окремої механізованої бригади. Загинув 19 серпня о 04.10 в районі села Новоалександрівка Попаснянського району Луганської області внаслідок смертельного кульового поранення, завданого російським снайпером.

 

Народився 21 липня 1980 року у селі Сороки-Львівські Львівського району Львівської області. Мешкав у Львові. Мав за плечима три ротації до зони бойових дій: 2014 року був мобілізований, згодом відслужив один контракт, а з 2019 року перебував у лавах 24-ї ОМБр.
Поховали у рідному селі Сороки-Львівські. Залишилися батьки та син.

Юрій Михайлов, 21 рік

Лейтенант, командир взводу 3-го батальйону 28-ї окремої механізованої бригади. Загинув 22 серпня о 15.25 в районі міста Мар'їнка Донецької області від смертельного кульового поранення, завданого російським снайпером.

 

Народився 14 лютого 2000 року у Миколаєві. Ріс сиротою, його вихованням займалася бабуся. Закінчив Національну академію Сухопутних Військ імені Сагайдачного, де у червні 2021 року отримав офіцерське звання та здобув фах командира механізованих підрозділів.
Похований 25 серпня на Алеї Слави Миколаєва. Залишилася бабуся.

Олександр Аксьонов, 38 років

Молодший сержант, оператор відділення радіорозвідки 28-ї окремої механізованої бригади (прикомандирований з посади командира відділення снайперів 131-го окремого розвідувального батальйону). Загинув 23 серпня близько 19.00 від кулі ворожого снайпера під час встановлення камер відеоспостереження в районі Мар'їнки на Донеччині.

 

Народився 22 вересня 1982 року у Борисполі.
Похований на Алеї Героїв Рогозівського кладовища у Борисполі. Залишилася мати.

В'ячеслав Пітько, 48 років

Старший сержант, командир відділення 74-го окремого розвідувального батальйону. Загинув 24 серпня внаслідок смертельного кульового поранення живота, що отримав під час бойового чергування на спостережному пункті поблизу с. Новомихайлівка Донецької області.

 

Народився 22 грудня 1972 року у місті Кам'янське Дніпропетровської області. Брав участь у бойових діях з серпня 2014 року. Служив у 43-му окремому мотопіхотному батальйоні, дістав декілька поранень, у серпні 2015-го у складі розвідувального підрозділу потрапив в оточення, проте вирвався та витягнув пораненого побратима. На передову повернувся у 2019-му, уклавши контракт із ЗСУ.
Похований на Алеї Героїв Кам'янського. Залишилися мати, брат, дружина та донька.

Андрій Вискребець, 39 років

Старший солдат, оператор протитанкового взводу роти вогневої підтримки 74-го окремого розвідувального батальйону. Загинув 27 серпня в районі села Славне на Донеччині внаслідок смертельного кульового поранення, завданого російським снайпером.

 

Народився 28 квітня 1982 року у Запоріжжі. 2015 року служив у ЗСУ: у 26-й окремій артилерійській бригаді, 55-й ОАБр, де обіймав посаду старшого навідника. 2019-го перейшов до розвідників.
Похований у Запоріжжі. Залишилися сестра, дружина та двоє дітей.

Роман Задорожний, 27 років

Старший солдат, заступник командира бойової машини – навідник-оператор 24-ї окремої механізованої бригади. Загинув 30 серпня близько 19.00 в районі села Новозванівка Попаснянського району Луганської області внаслідок смертельних осколкових поранень, щякі отримав під час обстрілу позицій ЗСУ з протитанкового ракетного комплексу. Помер під час евакуації.

 

Народився 9 червня 1994 року у селищі міського типу Добротвір Червоноградського району Львівської області. Перебував у лавах війська від початку війни, пройшов запеклі бої в районі Пісків та Авдіївки. З 2017 року проходив службу у лавах 24-ї ОМБр.
Похований у смт Добротвір. Залишилися мати, цивільна дружина і син.

ВЕРЕСЕНЬ

Олексій Куленко, 36 років

Старший солдат, старший стрілець 17-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади. Загинув 11 вересня близько 18.45 в районі села Причепилівка Новоайдарського району Луганської області внаслідок смертельних осколкових поранень, які отримав під час мінометного обстрілу позицій ЗСУ.

 

Народився 30 березня 1985 року у селі Орлове Новоархангельського району Кіровоградської області. Мешкав у селі Покотилове. Працював у селі трактористом та механізатором. 2015 року його було призвано за мобілізацією, служив спочатку у десантних військах, згодом – у морській піхоті. У квітні 20210-го уклав останній контракт.
Похований у селі Орлове. Залишилися батько, брат та троє дітей.

Денис "Йожик" Герман, 31 рік

Солдат, навідник роти глибинної розвідки 74-го окремого розвідувального батальйону. Загинув 11 вересня близько 03.00 на Приазовському напрямку внаслідок смертельних осколкових поранень, які отримав під час артилерійського обстрілу позицій ЗСУ російськими військами.

 

Народився 29 вересня 1989 року у Запоріжжі. Здобу вищу освіту, отримав кваліфікацію магістра права у Класичному приватному університеті. У січні 2020-го підписав із ЗСУ контракт.
Похований у Запоріжжі. Залишилися батьки та сестра.

Артур Голуб, 27 років

Матрос, навідник 503-го окремого батальйону морської піхоти. Загинув 12 вересня на околицях селища Верхньоторецьке Ясинуватського району Донецької області внаслідок прямого влучання протитанкової керованої ракети у військову вантажівку ЗСУ.

 

Народився 13 квітня 1994 року у місті Малин Коростенського району Житомирської області. Навчався у Київському Національному університеті біоресурсів і природокористування, а 2020 року підписав контракт із ВМС ЗС України.
Похований у Малині. Залишилися хвора мати та дитина.

Валентин Чепурний, 34 роки

Демобілізований сержант 17-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади. У день своєї загибелі, 12 вересня, на позиції поблизу Кримського на Луганщині він офіційно вже вважався цивільною особою – за 2 дні до загибелі закінчився контракт, і він заїхав забрати документи й попрощатися. Заїхав до побратимів у тиловий пункт управління батальйону, коли почався артилерійський обстріл з боку бойовиків. Чепурний разом із трьома товаришами кинувся в укриття. Валентин отримав важкі, несумісні з життям поранення осколками міни 120-го калібру, яка впала поруч з ним.

 

Народився 7 червня 1987 року у смт Високопілля Херсонської області. У війську служив із 2015 року, відбув не одну ротацію в зону АТО/ООС.
Похований у рідному Високопіллі. Залишилися мати і син.

Дем'ян Данилів, 24 роки

Старший солдат, навідник 1-го відділення 2-го взводу 2-ї роти 17-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади. Загинув 13 вересня близько 23.10 в районі села Причепилівка Новоайдарського району Луганської області внаслідок смертельного кульового поранення голови під час обстрілу позицій ЗСУ російськими військами зі стрілецької зброї та великокаліберних кулеметів.

 

Народився 12 серпня 1997 року у селі Рудники Стрийського району Львівської області у багатодітній родині. Свій перший контракт із ЗСУ підписав 2016 року.
Поховали у рідному селі Рудники. Залишилися мати, троє братів та дві сестри.

Віктор Молостов, 49 років

Старший солдат, командир бойової машини – командир відділення 1-ї роти 1-го батальйону 54-ї окремої механізованої бригади. Загинув 26 вересня о 14.15 в районі Мар'їнки Донецької області внаслідок смертельного осколкового поранення в область серця під час підриву на невстановленому вибуховому пристрої.

 

Народився 13 грудня 1971 року у місті Похвістневе Самарської області (РФ). З 1987 року мешкав у селі Новоолександрівка Красноградського району Харківської області. У березні 2015 року його було призвано за мобілізацією, і він відслужив рівно рік. Потім ще неодноразово підписував контракти із ЗСУ: 2018, 2020 роки. У березні 2021-го уклав останній контракт.
Похований у Новоолександрівці. Залишилися дружина та двоє дітей.

Олексій Стрижак, 39 років

Молодший сержант, бойовий медик 25-ї окремої повітряно-десантної бригади. Загинув 30 вересня в районі села Кам'янка Донецької області внаслідок смертельних осколкових поранень, що дістав під час артилерійського обстрілу позицій ЗСУ.

 

Народився 6 липня 1982 році у Кривому Розі на Дніпропетровщині. Мешкав у місті Зеленодольськ. Працював електромонтером, а з 2015 року перебував у лавах Збройних Сил України.
Похований у Зеленодольську. Залишилися дружина та син.

ЖОВТЕНЬ

Георгій "Дядя Жора" Халіков, 51 рік

Майстер-сержант, головний сержант роти 3-го батальйону 93-ї окремої механізованої бригади. Загинув 26 жовтня в районі села Гранітне Донецької області внаслідок смертельного осколкового поранення під час артилерійського обстрілу позицій ЗСУ російськими військами. "Дядя Жора" прикрив собою двох побратимів.

 

Народився 24 березня 1970 року у селищі міського типу Березине Болградського району Одеської області. Мешкав у селі Тищенки Шишацького району Полтавської області.
Після строкової служби залишився служити прапорщиком у місцевій військовій частині, згодом обіймав посаду старшого прапорщика в Тарутинському райвідділі МВС. У 2016 році підписав контракт зі Збройними силами. Побратими його називали "дядя Жора". Проослужив в армії 27 років.
Похований у Березиному на Одещині. У нього залишилося троє синів.

Віктор Рачугін, 36 років

Старший солдат, старший оператор відділення протитанкового взводу механізованого батальйону 17-ї окремої танкової бригади. Загинув 27 жовтня в районі селища міського типу Новотошківське Попаснянського району Луганської області внаслідок смертельного кульового поранення, яке отримав під час обстрілу позицій ЗСУ російськими військами зі стрілецької зброї.

 

Народився 31 січня 1985 року у Запоріжжі. На війні перебував з 2016 року, спочатку служив у лавах 54-ї ОМБр, у березні 2021 року підписав контракт з іншим підрозділом.
Похований на цвинтарі святого Миколая у Запоріжжі. Залишилися мати, сестра та син.

ЛИСТОПАД

Сергій "Лютий" Єлисєєв, 31 рік

Сержант, командир бойової машини – командир відділення 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Загинув 2 листопада вночі в районі села Павлопіль Волноваського району Донецької області внаслідок смертельного кульового поранення, завданого російським снайпером.

 

Народився 17 січня 1990 року. Мешкав у Дніпрі. Бойовий шлях розпочав 2015 року, коли його мобілізували до лав 93-ї ОМБр, потім підписав із бригадою контракт. У січні 2019 року уклав новий контракт із Збройними Силами України.
Похований на Алеї Героїв Краснопільського кладовища у Дніпрі. У нього залишилися батьки, дружина та син.

Віталій "Охотнік" Павлисько, 47 років

Головний сержант 7-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону 24-ї окремої механізованої бригади ЗСУ імені Короля Данила. Загинув 7 листопада о 14.05 в районі села Новозванівка Попаснянського району Луганської області від смертельного осколкового поранення, що зазнав під час обстрілу позицій ЗСУ російськими військами зі 120-мм мінометів.

 

Народився 29 листопада 1973 року в Яворові на Львівщині. Отримав середню спеціальну освіту. Служив у поліції. Коли почалася війна, пішов добровольцем до ЗСУ. Отримав тяжке поранення, однак знову повернувся на службу. Не дожив три тижні до 48-річчя.
Похований у Яворові. Залишилися батьки, дружина, син та донька.

Руслан Прусов, 44 роки

Підполковник, заступник командира бригади з повітряно-десантної підготовки 79-ї окремої десантно-штурмової бригади. Загинув 12 листопада в районі села Нижньотепле Станично-Луганського району Луганської області внаслідок смертельних поранень, що дістав під час підриву автівки на невстановленому вибуховому пристрої.

 

Народився 2 січня 1977 року у місті Болград Одеської області. Мешкав у Миколаєві.
З 2002 року перебував на службі у ЗСУ, воював у 2014-2015 рр. на Донбасі, під час оборони Донецького аеропорту командував 2-м батальйоном 79-ї бригади.
Похований на Алеї Слави Мішковського кладовища Миколаєва. Залишилися дружина та донька.

Вадим Федосєєв, 51 рік

Майстер-сержант, командир ремонтного взводу ремонтної роти 79-ї окремої десантно-штурмової бригади. Загинув 12 листопада в районі села Нижньотепле Станично-Луганського району Луганської області внаслідок смертельних поранень, що дістав під час підриву автівки на невстановленому вибуховому пристрої.

 

Народився 1 жовтня 1970 року у селі Бурилове Кривоозерського району Миколаївської області. Мешкав у Миколаєві.
Став військовим у 1992 році, спочатку барабанщиком у військовому оркестрі, згодом – старшиною. 2009 року отримав військову пенсію, проте залишився працювати у рідному підрозділі. У березні 2014 року його було призвано за мобілізацією, а згодом він підписав контракт.
Похований на Алеї Слави Мішковського кладовища Миколаєва. Залишилися дружина та син.

Уберт Мрачковський, 33 роки

Старший солдат, старший розвідник-снайпер 8-го окремого полку сил спеціального призначення Сил спеціальних операцій ЗС України. Загинув 19 листопада в районі Причепилівки на Луганщині: ворожа куля влучила йому в голову.

 

Народився 12 липня 1988 року у Хмельницькому. 2006-2010 рр. служив у 80-й окремій аеромобільній (на той час) бригади. Потім пройшов снайперські курси, перекваліфікувавшись з десантника на снайпера. У квітні 2014 року за мобілізацією потрапив до лав 51-ї окремої механізованої бригади, де обіймав посаду снайпера. Брав участь у боях в районах Мар'їнки, Пісків, Савур-Могили, отримав поранення. Перейшов до 128-ї окремо гірсько-піхотної (на той час) бригади, брав участь у важких боях за Дебальцеве, де також отримав поранення. 2016 року уклав контракт на службу у 3-му окремому полку сил спеціального призначення.
Похований на Алеї Слави кладовища мікрорайону Ракове у Хмельницькому. Залишилися брат, дружина та двоє дітей.

Алі "Воїн" Алхаслі, 29 років

Старший солдат, старший оператор 2-го відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки мотопіхотного батальйону 54-ї окремої механізованої бригади. Загинув внаслідок важкого кульового поранення 26 листопада о 15.50 в районі села Новомихайлівка Мар'їнського району Донецької області в результаті обстрілу позицій ЗСУ зі стрілецької зброї.

 

Народився 22 січня 1992 року у місті Баку, Азейбарджан. Мешкав у Харкові. До служби в армії активно займався спортом, зокрема бойовими мистецтвами, брав участь у змаганнях зі змішаних єдиноборств, провів на рингу 14 поєдинків, з яких виграв 13. 2018 року підписав перший контракт із ЗСУ.
Похований у Харкові. Залишилася мати.

ГРУДЕНЬ

Валерій "Гера" Геровкін, 22 роки

Солдат 93-ї окремої механізованої бригади. Загинув від кулі ворожого снайпера 1 грудня на позиціях поблизу Новотроїцького Донецької області.

 

Народився 21 липня 1999 року у Краматорську на Донеччині. Мав середню спеціальну освіту. У ЗСУ перебував з вересня 2020-го.

Похований у Краматорську. Залишилися батьки.

Станіслав Запорожець, 30 років

Старший солдат 74-го окремого розвідувального батальйону. Загинув 16 грудня від кулі ворожого снапйпера в районі села Павлопіль Донецької області. До закінчення контракту у військового залишалося приблизно три місяці.

 

Народився у Лисичанську Луганської області. Служив у ЗСУ з 2018-го.

Похований у місті Новодружеськ на Луганщині .Залишилася мама і молодший брат.

Станіслав Богуславський, 23 роки

Молодший сержант, командир підрозділу 25-ї окремої повітрянодесантної бригади. Загинув 31 грудня від кулі ворога в районі Авдіївки.

 

Народився у місті Новомосковськ на Дніпропетровщині. Служив у 25-й бригаді з 2018 року.

Похований на Алеї Слави у рідному Новомосковську.

×