Незручні меблі та малий одяг: з якими труднощами стикаються українці в Японії

6

 

Із чоловіком Вікторія познайомилася у авто-салоні, де на той час працювала моделлю.

"Щоб мати можливість зі мною спілкуватися, Акіра придбав у нас автомобіль. Почав приходити в салон під будь-якими приводами. Через три місяці вперше поїхав зі мною в Україну. В останній день подорожі із словником приїхав в гості до моєї мами. Сказав українською, що "просить моєї руки і серця". Сприйняла це як жарт, бо ніяких натяків на стосунки до того не було. Але, коли повернулася в Японію, Акіра прийшов у салон з великим мікі-маусом і обручкою. Знову зробив пропозицію. Така серйозність його намірів підкупила. Почали зустрічатися і через два тижні розписалися", - розповідає Вікторія.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Продають 12 тис. книжок у день: відкрили найбільшу у світі книгарню

За словами українки, в Японії прийнято, щоб дружини займалися сім'єю. Тож після одруження життя кардинально змінилося.

"Після одруження намагалася організувати свій побут. Тоді ж з'явилися комплекси, адже японці невисокі та худі. Я ростом 174 сантиметри. Складалося враження, що проживаю у країні гномів. У місцевих квартирах все маленьке. Коли сідаю їсти, ноги впираються у стільницю. Не мию посуд, бо раковина для мене занизька і від того постійно болить спина. Такі ж проблеми з одягом. Усі штани в японських крамницях на мене короткі, кофти - малі. Знайти спідню білизну взагалі неймовірно складно".

 

"Найгірше із взуттям. Найбільші жіночі туфлі мають 38 розмір, а в мене 41. Дуже ображало, коли продавці радили піти в чоловічий відділ. Більше по магазинах не ходжу. Замовляю речі в Інтернеті. Також прошу привезти щось маму, яка щороку приїжджає з України у гості. Везе джинси, брючні костюми, вишиванки, обов'язково рушник чи вишиту наволочку від бабусі. Також ікони, бо тут їх немає де купити. Минулого разу просила бурштинове намисто і калину".

Японці не вміють стригти іноземців, каже Вікторія. Тож доводиться робити це самій або звертатися до інших українок.

"Пам'ятаю, як прийшла в салон перед першими пологами. Попросила пофарбувати і зробити легеньку укладку. Коли вийшла, все волосся було перепаленим. Чоловік відвіз в іншу перукарню, де довелося обстригтися під хлопчика. Фарбуватися самій теж не вихід, бо місцеві фарби розраховані на жорстке японське волосся".

Фото: з архіву Вікторії Верескун

"Чим довше тут живу, тим більше люблю Україну. Там не була уже 6 років, бо не можу залишити дітей. Із нетерпінням чекаю можливості, щоб здійснити поїздку додому", -каже Вікторія Верескун.

×