На всіх цьогорічних застіллях, які тривають понад годину, рано чи пізно порушують тему кінця світу. Принаймні у нас, у Львові. Ось і цього разу, щойно з колегами розпили третій чи четвертий тост, хтось розпочав:
– А ви чули, в Києві здають в оренду бункер, в якому можна пережити кінець світу? Беруть 80 тисяч гривень за чотири дні. Якщо за цей час катаклізми не закінчаться, треба буде доплачувати.
– І що, думаєш, не буде придурків, які дадуть гроші? – продовжує другий товариш. – А я вважаю, ці дні можна й удома перебути. Головне, запастися їжею й питвом. Мене колись у гуртожитку на вихідні випадково закрили – нічого, вижив.
А чи готовий наш садочок до кінця світу?
– Мій дєд давно все продумав, – додає ще один друг, накладаючи в тарілку олів'є. – Щойно настане темрява, він на "жигулях" приїде по мене із села. Бензином запасся ще два місяці тому. А в селі я точно не пропаду.
– А в нас кінець світу обговорювали на педраді, – перебиває багатоголосий діалог подруга, яка працює в дитсадку.
Одна з виховательок прямо посеред наради підняла питання: "А чи готовий наш садочок до кінця світу?" Мовляв, близиться апокаліпсис, а ми тут складаємо плани на грудень. Тут же переповіла, які біди на нас чекають, – бо напередодні подивилася про це передачу на якомусь із телеканалів. Обговорення тривало більш як годину. Підсумок підбила завідувачка садочка:
– Якщо не прийде постанови з Міносвіти, занять не перериваємо.
Я уявив на хвилинку, що кінець світу таки станеться. Сонце згасне на чотири дні, світ поглинуть природні катаклізми, столичні мажори забарикадуються в бункерах, дід мого товариша на старих "жигулях" вирушить рятувати внука… І лише завідувачка львівського дитсадка з ліхтариком у руках піде на роботу. Бо ж не було постанови з Міносвіти.
1 
1
Коментарі
2