Василь Попадюк з Олегом Скрипкою зіграли на "Країні мрій" удвічі менше від запланованого

 

Скрипаль-віртуоз Василь Попадюк на цьогорічному ювілейному фестивалі "Країна мрій" заграв разом з Олегом Скрипкою українські романси. Для цього спеціально приїхав з Канади, де живе і працює разом зі своїм гуртом "PapaDuke". Для виступу на "Країні мрій" створив нову групу з українськими музикантами.

Як довго співпрацюєте з Олегом Скрипкою?

Ми познайомилися в Торонто років 6 тому. Знайшли спільну енергетику і зразу почали дружити і потрошку співпрацювати. Потім була нагода виступити спільно три роки тому на день міста в Івано-Франківську, коли місту було 150 років. З цього почалося. Торік приїздив Олег в Торонто і ми зробили спільну програму  - грали український джаз. Чим знаково це саме для Торонто — ми грали пісні українського канадійця з Торонто Богдана Веселовського. Якимось чином до Олега потрапили ці записи, він переробив пісні. Торонто дуже тепло сприйняло, що українська зірка приїхала в Торонто і співала Веселовського.

На цьогорічній "Країні мрій" ви виступали вдруге?

Так. Цього разу мені було трошки незвично, бо мої музиканти канадійські не приїхали зі мною. Мали виступати на фестивалі "Сходи до неба", ще на парі концертів. Але "Сходи до неба" перенесли на вересень, а з усіх фестивалів і концертів лишилася тільки одна "Країна мрій". Я вирішив: немає сенсу на один концерт всій групі летіти. Приїхав один. Маю в Україні ще кілька виступів один зіграти. Сьогодні, наприклад, граю на дні народження футболіста Леоніда Буряка. Йому 60 років.

Я то ж дивлюся — на сцені немає вашого індіанця.

Та, але для виступу на "Країні..." я створив групу з тутешніх музикантів — підібрав хлопців дуже професійних. Олег сказав: "Збери тут гурт". Я це і зробив. З одного боку, мені трошки шкода, а з іншого — приємно, що можу працювати ще з якимись музикантами, і ми можемо зробити щось зовсім інше. Хлопці дуже професійні. Андрій Шусть — мій однокласник, дружимо з шести років, він композитор, написав пісню "З ранку до ночі". Ігор Закусь вважається одним із найліпших бас-гітаристів в Україні. Роман Недзельський — гітарист зі львівського гурту "Ватра", зараз менеджує свою дружину Оксану Білозір. Мали тут два тижні репетицій.  Зробили ті твори, які вже знакові, які у нас грали. Коли мені вже стала необхідність тут зібрати музикантів, уся мозаїка і склалася.

Група виникла випадково. Але чи гратимете разом надалі?

Є така ідея, бо музиканти шикарні.

Наскільки з ними інакше грати, ніж з вашими?

Інакше. Не тому, що хтось гірший чи ліпший. Кожен музикант унікальний. Якщо іспанську музику грає не іспанець, то вона зовсім по-іншому звучить. Вона вже не іспанська. Наш гурт "PapaDuke" цікавий тим, що кожен додає чогось свого. Я нікого не змушую співати блюзи, як мій Девід, бо він виріс у Детройті. Нащо мавпувати когось? Головне — бути самим собою і привносити щось своє, в чому ти профі.

Ви грали твори з репертуару "PapaDuke"?

Так. Старалися по партитурі. У нас ніщо не грається на слух. Розписані партитури, партії, аранжування. Коли почалися репетиції, було непросто. То на сцені слухається легко, а от готується важко. Я не те що прискіпливий, але я звик до одного звучання, і коли в певному місці щось звучить не так, я це чую. Я чую кожну ноту. Можливо, свіжим вухом вони чули це по-своєму.

Назветеся українським складом якось інакше?

Я хотів назвати новий гурт "Фантомас", бо вони всі лисі чомусь. Так вийшло, що я подзвонив одному, другому, третьому, а коли вони всі прийшли, подивився і думаю: "Опа!" Щось треба придумати з назвою. Може, "Пападюк Інтернешнл". А може й дійсно, "Фантомас", щоб простіше.

Скрипку не тримали в руках після "Країни мрій"? Чи відпочили?

Нє, чо? Тримав. Справа в тому, що відпочиваєш не від скрипки, а від зовсім інших речей. Я концерт дуже люблю, він мене не вимучує, концерт — це свято. А от підготовка до концерту, весь день, очікування, репетиції — вимучують. Грати на скрипці — не важко.

 

×