Сьогодні, 14 серпня виповнюється 40 років Андрію Бондарю - поету, перекладачу, телеведучому, колумністу "Газети по-українськи" і одному з найпопулярніших українських блогерів. Для читачів Gazeta.ua ми підібрали десятку його літніх дописів у Facebook.
12 серпня 14.48
Що людям замінює/компенсує підписання цих петицій? Молитву? Участь у чомусь великому і важливому? Звідки ця побожна, забобонна віра в ситу петицій, у цю імітацію дії, коли не працює жоден механізм їхнього втілення? "А от коли всі люди підпишуть цю петицію і нас буде мільйон – отоді все зрушиться з місця!", "А давайте перевернемо прапор догори ногами!", "А давайте оточимо хороводом, взявшись за руки, Верховну Раду?" Чи, може, це просто для очищення совісті? "Я зробив усе, що міг – підписав цю петицію".
11 серпня 22.52
Та хто його знає, зрештою. Може, в тих путінських гуманітарних фурах – їжа, яку він заборонив росіянам, зібрана по всіх сусєках-закамарках.
"Нате, – каже Путін, – возьмите. Ничего для вас, хохлы, не жалко! В этих двух фурах – пармезан и горгонзола, будь они прокляты. Вон в той зелёной – артишок и мини-морковка польськая, пропади они пропадом. Вон там поодаль – салат-бьондо, авокадо, руккола и кенийская фасоль, чёрт бы их побрал. В рефрижераторе – баварские колбаски, голландская ветчина и испанский хамон, взяла б их нелёгкая. Вон в той цистерне-рефрижераторе – сперма элитных итальянских козлов, проебись они проебом. Берите! Ничего не жалко братскому народу!"
11 серпня 19.24
Антигуманная сволочь шлёт миру гуманитарную немощь.
9 серпня 22.01
От є різні види людей, з якими треба завершувати спілкування – для власного здоров'я, для внутрішнього миру. Я кілька годин тому мав дуже важку розмову у приваті. Це були класичні розборки нашої тривожної епохи. Досить давній приятель. Я думав, що якось вирулю, доведу їх до якоїсь нормальності. Або ми разом це зробимо – вирулимо і доведемо. А ніфіга. На фразі "война началась на Грушевского" я зламався. Я витримав багато – наличку "пропагандиста" і прихильника "партії війни". і він, вочевидь, теж витримав багато. Я назвав його "дураком" і "ідіотом". Зробив я це більше від шоку, несподіванки і безсилля від постійних ударів об глухий мур. Звісно, він не "дурак" і не "ідіот". А от фрази "война началась на Грушевского" я не витримав. Єсть речі, за якими взаєморозуміння неможливе. Такі часи. Ні, мені не жаль. Просто це життя.
9 серпня 0.37
Путин принял страну с пармезаном, а оставил без пошехонского.
22 липня 20.49
Щойно довідався, що за леверкузенський "Байєр" виступає український гравець Владлен Юрченко. Поцікавився роком народження. 1994. От скажіть, ким треба бути, щоб у 1994 році назвати свого сина Владленом? Якщо він, звісно, не сирота. Але навіть якщо сирота, то ким треба бути, щоб назвати дитину Владленом у 1994 році? Ким?!
20 липня 17.58
А уявіть собі. Прилітає Путін інкоґніто до Борисполя. Проходить прикордонників. "Мета поїздки?" та інші принизливі питання. Митники трясуть його валізу. Випускають з терміналу. Він йде на автобус "Політ". Платить 25 гривень, доїжджає до м. Харківська. Заходить у метро. Їде до "Золотих воріт". Пересідає на "Театральну". Зупинка до м. "Хрещатик". Виходить на Городецького. Піднімається повз театр ім. Франка. Спинається вгору до Адміністрації Президента. Стукає у великі дерев'яні двері. Стукає. Стукає. Стукає. Стукає. Стукає. А йому не відчиняють...
1 липня 17.39
Для видавців.
Оголошується конкурс на видання моєї низької поезії. Сороміцькі і політичні віршики, каламбури, афоризми, фрашки, хайку, танка, паліндроми і різна псевдопоетична всячина. Ну, ви часто їх читали/читаєте на ФБ і – раніше – на LJ. Їх завелось у мене занадто багато, зібрані вони десь на 3/5, і я не знаю, що з ними робити. Залишити все, як є, було би вахлацькою малодушністю і браком авантюризму. Видати це – означало б трохи скаламутити водичку. Принаймні я точно знаю, що ті тексти, як мінімум, не нудніші за високу любовну лірику та метафізичну поезію в пошуках Бога, якого, як усі ми здогадуємось, насправді не існує. Любові, до речі, також.
Попередження.
Там десь до 30% текстів написано російською мовою, суржиком, подекуди рясно вживається так звана "мова ненависті" з її розхристаністю, пейоративністю, безхребетністю та соціопатією. Тобто, ці тексти фактично є чесним квазіхудожнім переживанням того, що відбувалося зі мною за останні роки. Ну, мабуть, із вами це відбувалося також. Але у вас немає такої проблеми, а в мене єсть. Пишіть у приват, кому цікаво. Кому нема чого сказати, краще мовчіть. Особливо про Бога і любов.
9 червня 20.07
От часто запитують: чим відрізняються сучасні діти від несучасних? Варвара ніколи не їздила на велосипеді. На жодному. А вчора сіла на двоколісний і поїхала. Сьогодні вже їздить, ніби робила це завжди. От цим і відрізняються. В них прошите знання, яке нам треба було здобувати самим – довго і нудно. І я не знаю, добре це чи погано. Просто так є.
7 червня 19.24
Одним із перших указів президента Порошенка мусить бути присвоєння українським блоґерам ФБ, які мають понад 5 тисяч читачів, статусу радників президента з наданням відповідної категорії державного службовця. Оце і буде справжній електронний уряд. У мене шість тисяч читачів :)
1 
4880
Коментарі