На кінофестивалі "Молодість" показали фільм південнокорейського режисера Кім Кі Дука "Сітка". Стрічка розповідає про рибалку з тоталітарної КНДР на ім'я Нам, якого доля закинула у води південної Кореї. Його сітка заплуталась у двигуні човна, через що він змушений був пристати до берегів сусідньої країни. Південнокорейські спецслужби одразу запідозрили чоловіка у шпигунстві. Його жорстко допитують. Намагаються вибити зізнання. Нам мріє лише повернутися додому до дружини і маленької доньки. Вони не виживуть без годувальника. Нама пообіцяли відпустити, якщо він зізнається у тому, чого не робив. Натомість це був лише хитрий крок, яким південнокорейці хотіли змусити чоловіка лишитися в своїй країні. Рибалка відчайдушно намагається не відкривати очей, коли співчутливий охоронець везе його Сеулом. Нама кидають серед міста. Йому доводиться розплющити очі. Те, що він побачить, переверне його уявлення про життя.
Кінокритик Антон Філатов розповідає про нову стрічку Кім Кі Дука і враження від неї.
Яке місце посідає цей фільм у творчості Кім Кі Дука?
- Кім Кі Дук дуже плідний режисер. Зняв кілька десятків фільмів. Його "Сітка" має типово "кімкідуківські" риси. По-перше – відверта фізіологічна жорстокість. По-друге – фільм знятий малим бюджетом. Він, насамперед, автор, а не виробник касового кіно. Тому часто знімає недорогі фільми за мінімуму декорацій, акторів, графіки.
Які враження залишив фільм?
- Стрічка показує людину з народу, простого громадянина, який не вписаний ні в яку систему. Він живе своєю сім'єю і справою, яка дає змогу існувати. Він чужий і в капіталізмі, і в комунізмі. Те, як це подано і розказано, дуже зворушливо. Це тема, яку завжди актуально обговорювати в будь-якій країні і за будь-яких умов. Дуже вдало обрана професія чоловіка. Він рибалка. Це позитивні відчуття від фільму. Але у фільмі багато фальші, погано продуманий. Бо північно- і південнокорейські спецслужби працюють інакше, набагато жорсткіше. Може це виглядає дивно – сидіти на Борщагівці і розповідати, як працюють їх спецслужби. Але це так. Сьогодні є багато способів стеження за людиною. Тому ситуація у фільмі, коли служба безпеки загубила рибалку з поля зору, виглядає награно, неприродньо. Це мотив фільмів 1970-х. Апофеозом всього непродуманого є момент, коли справжній шпигун у туалеті, в перерві між допитами, передає головному герою шифр у вигляді вірша. Рибалка має переказати його начебто доньці шпигуна. А поряд з ним стоїть його охоронець, який цей шифр чує і не переказує керівництву. В цьому неправдоподібність, яка заважає до кінця відчути зворушливість стрічки.
Можливо, режисер мав таку мету – показати ситуацію легше, робив акцент на почуттях, які виникають до героя?
- Безумовно, він змістив акценти на почуття. Робив ставку на переживання. Але типажі дуже точно підібрані. Знайти хороших акторів – нелегке завдання. У цьому фільмі вони практично ідеальні. Герой – провінціал, живе в місці, далекому від цивілізації. Коли дивишся на його обличчя, розумієш, що він, мабуть, ніколи не тримав у руках комп'ютер. По обличчях інших героїв дуже точно прочитується, хто вовк по життю, хто покірний служник, а хто чиновник, що сліпо виконує накази згори. Попри деяку наївність фільму, Кім Кі Дук зробив цікаве кіно.
Не дивлячись на велику різницю двох систем – комунізму Північної Кореї та капіталізму Південної, методи роботи системи схожі. Це видно на прикладі допитів і катувань головного героя, де в одній країні його насильно змушували зізнатись у шпигунстві, а повернувшись додому, він виявився непотрібний державі. Лишився, таким чином, на роздоріжжі.
- Так, герой опинився у лещатах. Можна поставити знак рівності між методами роботи капіталістичного і комуністичного світів із простою людиною. Головний герой перебуває у конфлікті не просто з північно- і південнокорейською системами, а у конфлікті з великою державною машиною, із спецслужбами зокрема. Його знищують через безглузду дрібницю. Через те, що рибацька сітка заплуталась у двигуні човна. Це від нього не залежало. Ця сітка – метафора системи, в якій він заплутався і яка його згубила.
Тобто, який би вибір герой не зробив – лишитись у процвітаючій Південній Кореї, чи повернутись додому у тоталітарну Північну, підсумок міг би бути однаковий?
- Це був би зовсім інший фільм. Цікаво, як головний герой вперше бачить реальність Сеула з її надлишком товарів, переповнені смітники з речами, які, на його думку, можна було б ще використовувати. Попри надлишок всього, свободу, демократію, є злидні, злочинність, проституція. Побачене героєм виливається у внутрішній конфлікт. Цей фільм не ідеалізує ні одну із сторін. Дає змогу глядачу самому вирішувати, як ставитись до двох протилежних систем.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Жоден український фільм не потрапив до основної програми "Молодості"
7 
4880
Коментарі