"Ліплю фарбу майже руками" - зізнається художниця Ольга Петрова, чия виставка "Радість садів" відкрилася у столичній галереї "Мистецька збірка". Тут представлені близько 20 яскравих колористичних робіт, які писалися протягом 14 років.
"Ця виставка писалася не миттєво. Там є роботи, написані в 1999 році, і є роботи, написані щойно. Одну роботу ще мокру привезла, і боялася, щоб її не попсували, коли вивішували. "Радість садів" -це довге думання над категорією краси, яка за останні 20 років у нашому мистецтві дуже була скомпрометована багатьма художниками. Молоді гарячі голови, які сьогодні себе називають представниками актуального мистецтва, дуже захопилися ідеями французького структуралізму, негативізму. Це теж повинно бути. Але чомусь митці стали агресивними по відношенню до категорії прекрасного. На красу у мистецтві пішов досить агресивний похід".
За словами Ольги Петрової, утриматися в межах прекрасного українському живопису дає національна традиція. Особливо культ кольору.
"Колір, на мою думку, має дуже потужний вплив на психіку і сприйняття. Так само думають Анатоль Криволап, Тиберій Сильваші, - в Україні потужний пласт кольоропису, який підживлюється ідеями народного колористичного бачення".
Колір найкраще передає контрасти й насиченість почуттів.
"Весна - не саме сонце. Це і морози, і грози, і велика вода, і радість у нас є перед тим, і страхи є теж. Я не пишу просто квіти в саду у себе. Я хочу показати ту діалектику, як з реального шматка природи у формотворчому пориві, коли художник стоїть перед полотном в екстатичному стані, виліплюється чиста художня форма - абстракція. На дотик, на запах відчуваю матеріал. Я майже руками ліплю ту фарбу".
7 
4880
Коментарі