Фото: Сергій Старостенко

Переможець конкурсу "Новела по-українськи" отримав 5 тис. гривень.

"Щоби написати роман треба вчитися, - каже авторка проекту Олена Павлова, 31 рік, - А вчаться саме на короткій прозі".

16 грудня у київській книгарні "Смолоскип" відбулось нагородження конкурсу "Новела по-українськи" від журналу "Країна". Проводиться з 2013 року. Цьогоріч дія твору мала відбувати в сучасному українському місті. Організатори отримали понад 300 текстів. У фінал пройшло 15 авторів.

"Прочитала 200 новел з 300. Більшість не відповідають жанру. Немає сюжетів, несподіваної кінцівки, динамічного розвитку. Учасники плутають новелу з оповіданням. Однак, журі читало тексти анонімно. Якби було підписано відомим автором, казали би "текст чудовий". Наприклад, у Жадана часто взагалі немає фіналу. Може це дозволити собі, тому що він бренд. Але наші учасники можуть мати не гірші тексти, продовжує Олена Павлова

Цього року були сильні роботи про війну на Донбасі. Наприклад, друге місце у новели "Бумеранг". Лариса ходить до церкви московського патріархату. Її син Юрій пішов на війну в Донбасі. Коли хлопця вбиває снайпер, священник відмовляється відспівувати. Каже, що "таким немає місця в раю. Молитва його не врятує".

Коротку прозу видають тільки журнали. Видавці досі бояться новел та оповідань. Постійно кажуть, що у нас немає якісної літератури. Але шукати авторів — це велика робота. Видавництва чекають, поки принесуть геніальний роман. Потім ще й крутять носом, брати чи ні.
Робота над новелою займає менше часу. Це важливо, бо багато письменників працюють в інших сферах. В Україні не можна прожити за літературу. Професійних письменників можна порахувати на пальцях однієї руки. П'ять-сім людей реально заробляють на письменництві".

Переможцем стала новела "Фелоішберто" 29-річного Назарія Заноза із міста Теребовля на Тернопільщині. 4 з 7 учасників журі поставили їй найвищі бали. Твір про перше кохання у маленькому місті. Протягом всієї новели Фелішберто намагається втекти від хуліганів. Не підозрює, що кохана дівчина Марія та його друзі хочуть привітати хлопця з днем народження.

"Запам'ятала момент, коли Фелішберто проводить екскурсію містом для дівчат, - говорить Олена Павлова, - Каже: "це сквер Національного відродження. Тут продають гуманітарку". В одному реченні вся Україна".

"У Теребовлі обов'язково показав би цвинтар, - каже Назарій Заноз.- В місті видобувають камінь пісковик. Роблять з нього витончені надгробні скульптури. Маленька копія Личаківського кладовища у Львові.
Конкурс "Новела по-українськи" - це шанс писати про малі міста. Ніхто не говорить про провінційне життя у пресі та на телебаченні. Можна створити будь-який імідж. Написати новелу "Фелішберто" надихнуло місто. Теребовля - одне із найстаріших в країні. Перша згадка у "Повісті минулих літ" датується 1094 року.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Одну з пісень написав, коли вбили Аміну Окуєву" - Фома і "Мандри" презентували новий альбом

Хотів створити прозу для підлітків. Боявся, що вже віддалився від цього віку. Не зможу описати почуття 17-річного хлопця.
Вперше у конкурсі "Новела по-українськи" брав участь у 2012 році. Тоді почав писати за 2 години до кінця подачі заявок. Цього року - за один день до кінця".

Новела "Сортування" киянки Оксани Самари, 36 років, поділена на три частини. Родина Тибора — роми. Батько дозволить хлопцю завести собаку, якщо той заробить за місяць 100 грн на її утримання. Тибор сортує і здає сміття. Вирішив навчитися читати, щоб його не обдурювали приймальники. Але ромських дітей не беруть в київські школи.
Волонтерка допомагає здійснити мрію героя.
Авторка написала новелу, коли побачила новину про ромській табір на вулиці Сортувальній у Києві. Єдиний їхній заробіток - сортування сміття.

"Люди бачать Київ як парадну вітрину,- каже Оксана Самара, - Все, що ми читали у Марка Вовчка про побут ХІХ ст. досі залишається за лаштунками красивого міста. Не думала, що люди можуть жити без медицини і доступу до освіти у ХХІ ст.
Намагалась захищати українських ромів. Мені відповідали: "Співчуваєш їм? Тоді забирай до себе додому". Люди з кращими соціальними умовами можуть вигнати ромів з міста. Це не вирішить проблему. Ми просто перестанемо бачити її.
Українці повинні розрізняти національність і поведінку. Цього літа на дитячому майданчику дві дівчинки 9-10 років грались в пісочниці. До них приєднались ромка років семи. Перші дві розмовляли тільки між собою. Казали не дивись в очі ромській дитині, бо "вона може зачарувати тебе і вкрасти".

Як семирічна дівчинка може тебе зачарувати? Як ця думка може прийти в голову дітям? Спитала у них. Говорять: так вчителька розповідала. Українська школа насаджує ксенофобію і расизм. Гірше за це тільки крематорії, як у нацистській Німеччині. Ми почуваємо себе захищеними поки самі не належимо до маргінальних шарів населення".

×