Демчук дає можливість підглянути у свідомість хлопця з провінції

 

Роман письменника і журналіста Сергія Демчука "12 унцій любові" вийшов у київському видавництві "Темпора". Розповідає про дорослішання молодого хлопця Тимофія, який прагне стати видатним боксером.

"Його юність розтягнулася на буремні 1990-ті у провінційному місті, а молодість прийшла разом із переїздом до столиці й неспокоєм початку 2000-х. Це проста і щира історія становлення на фоні непростих часів. З першими закоханостями, бешкетом, літніми таборами й усіма відповідними незручностями. А ще тут багато спорту, що виявляється надійним щитом, за яким у безпеці проростає ліризм. Щоб, наснажений накопиченими переживаннями, зануренням у світ залишених дідом книжок та спогадами про дитинство, розквітнути творчим поривом, який уже не стримати", - йдеться в анотації.

Про новинку Gazeta.ua розповів літературознавець Ростислав Семків.

Чим запам'ятався твір?

– "12 унцій любові" - хороший життєвий роман з автобіографічним екскурсом у нещодавнє минуле країни. Сильний, бо Сергій Демчук вміє добре будувати фразу, володіє стилем. Показує, як дорослішає і проходить процес становлення молодий чоловік.

Дія відбувається наприкінці 1990-х – на початку 2000-х. Спочатку в невеликому містечку Коростень на Житомирщині, де головний герой Тимофій завершує останні роки школи. Потім у Києві, де вступає до університету й намагається реалізуватися.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Анна Проскурня присвятила поетичну збірку батькові

З одного боку, перед нами постає типовий світ із браком роботи й коштів та іншими проблемами виходу з 1990-х і руху далі. Водночас особливий, бо у героя є велике захоплення – спорт, передусім бокс. Любить змагання, прагне перемог. Але з'ясовує, що існує менш привабливий, тіньовий бік комерціалізованої сфери. Із договірними боями, зароблянням великих грошей нечесним шляхом. Постає перед дилемою – продовжувати займатися з тренером чи змінити вид спорту.

У це коло проблем цікаво заглиблюватися. Наче слухаєш знайомого, який може розказати про такі грані життя, куди ти не заглядав і не думав. Автор пише про події, які сам добре знає. Так само зсередини показував світ футбольних фанатів у попередньому романі "Міжсезоння".

Можна назвати спортивною прозою?

– Так. Що характерно – автор не драматизує. Не намагається викликати зумисно якісь переживання чи нагнітати сентиментальність. Просто спокійно зображає, як є. Тренування, гуртожиток, сусідів і колег, стосунки з дівчатами. Без крайнощів - не романтизовано, але й без брутальності.

Ви порівняли із творами Анатолія Дністрового.

– Книжка Демчука – неореалізм у тому сенсі, що й романи Дністрового. Не архаїчна поетика, а нове дихання давнішої концепції. Постійно порівнюю цих авторів. Мені видається, це хороший полюс. Бо в нас є літератори, які тримаються суто в жанрових межах. Є експериментатори, що пробують гратися більше, ніж просто змальовувати дійсність. Але так само потрібно якісно показувати шмат реальності - такий-то час, місце, ситуацію. У хорошій літературі має бути все.

Як би охарактеризували головного героя?

– Ранні персонажі Дністрового більшою мірою втрачені, занедбані. У Демчука видно, що є перспектива. Це не безнадійна історія. Тимофій рухається з гірших умов до кращих, у нього вимальовуються нові горизонти. І це теж добра тенденція. Бо в нашому письменстві та кіно молоді митці постійно акцентують на депресивність на зламі століть. Так воно було в 1990-х. З другого боку, не порівняти з тотальною тупістю і безнадією другої половини 1980-х. Далі з'являвся оптимізм. Попри бідність і безпросвітність, люди були окрилені незалежністю. А вже у 2000-х стало потроху кращати довкола. Так і хочеться пожартувати – коли прийшов інтернет і перші електронні скриньки.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Що варто почитати на Книжковому арсеналі

У Демчука якраз подано трохи пізніший період. Там немає суцільної депресії. А моменти розгубленості й метання характерні для всіх молодих людей, які шукають себе. При цьому героя підтримує й веде його хобі. Може, це навіть рецепт. Не обов'язково спорт. Головне – пристрасть, що допомагає подолати смуток, безнадію, невпевненість.

Яка структура роману?

– Сподобався спосіб викладу. Виходить цілісна картина, попри те, що з ретроспекціями. У перших двох частинах роману стежимо за героєм по хронології: шкільні роки у маленькому місті та студентські – у великому. Потім бачимо спогади про дитинство в селі, які багато що пояснюють. Третя частина – найтепліша й найсимпатичніша.

У радянській літературі село - це було щось таке оспіване, прекрасне. За Незалежності на перший план вийшла міська проза, а село стали зображати жахливим, деградуючим, загумінковим. Демчук говорить, що і там, і там може бути цікаво, всюди є свої плюси і мінуси.

Історія дорослішання розгортається на тлі непростої епохи. Я радив автору посилити політичні, соціальні контексти. У таких текстах особливо важливо, коли це відбувається. Навіть якщо проходить кількома рядками.

Наскільки багато автобіографізму?

– З автобіографізмом є два цікаві моменти. Перший – пишучи, автор завжди змінює, прикрашає дійсність, додає вигадку. Другий - читачі все одно сприйматимуть за правду, відтворення життєвих подій. Це парадокс художньої літератури загалом. Демчук так само створює собі паралельну, альтернативну автобіографію. Розподібнює зі справжньою. Але загалом деталі побуту, контексти, психологія людей – не вигадані. Прагне показати світ впізнаваним.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Літературне життя завмерло" - половина українців за рік не прочитали жодної книжки

Це добротний bildungsroman – твір про етапи становлення, розвитку особистості. Психологічно достовірна можливість підглянути у свідомість чоловіка. Так у більшості своїй думають і дивляться на світ хлопці з провінції. Щоб зрозуміти їхні мотивації – варто прочитати Демчука.

Як сприймуть читачі?

– Комусь буде цікаво, комусь повчально, а когось може й роздратувати. Побачать грубі моменти в середовищі спортсменів. Інші скажуть: "О, це ж справді моє містечко. Наша секція така була, наш гуртожиток". Як і будь-яка хороша література, ця книжка матиме прихильників.

Що можете додати про автора?

– Для мене Сергій Демчук – письменник, в якого все попереду. Він активний, динамічний, має добре письмо, поставлений стиль. Може багато що написати. Думаю, знайде нові свої теми і рухатиметься далі.

 

×