Про стан українського книжкового ринку розповідає директор видавництва Yakaboo Publishing 33-річний Богдан Горбай
Середньостатистичний українець виділяє на книги понад 60 гривень на рік, за даними Українського інституту книги. А які обсяги книжкового ринку в Україні?
– Торік становив 3–3,6 мільярда гривень. Це з урахуванням підручників, тобто так званої неринкової книжки. Після карантину – сказати важко. Основна проблема – злам каналів роздрібної торгівлі. 2019-го мали 1,45 примірника на одного українця. Цей показник не дотягує навіть до мінімальних європейських.
Років 10 тому мали засилля книжок із Росії, неконтрольоване завезення. А 2020-го попри бюджетні перипетії і карантин маємо цивілізований ринок, вписаний через видавництва та окремих авторів у світовий контекст. Наші дизайнери стають переможцями міжнародних премій – в Італії, Польщі, Німеччині, Великій Британії. Видавці отримують контракти від найбільших світових партнерів – Penguin Random House, Hachette. Продаж прав на Сергія Жадана чи Юрія Андруховича вже нікого не дивує. Підтягуються й інші. Як, наприклад, дитячі проєкти студії "Аґрафка".
У чому основна проблема книжкового ринку в Україні?
– У Німеччині одна книгарня на 10 тисяч населення. А в нас на 100. Низький рівень читання. Книжка має бути помітна. У нас часто міста з населенням до 100 тисяч не мають книгарень. Більша частина бібліотек перетворилася на музеї. Їхня модель застаріла. Для телебачення книжка не пріоритетна тема. Реклама у торгових мережах зосереджена на продуктах, які приносять більше прибутків.
Кількість точок роздрібної торгівлі книжками мусить зростати. Так покажемо: книжки – реальні, не забувайте про них. Нехай це будуть не суто книгарні. Їх можна засновувати як гібридні формати. Наприклад, книгарня-кав'ярня. Або поєднувати з канцтоварами, тобто повсякденними потребами школярів та батьків.
Наскільки такі зміни залежать від держави?
– Підприємці мають розраховувати на пільги від влади. Зараз оренда книжкового магазину, особливо невеликого, з'їдає половину прибутку.
Президент Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів Олександр Афонін каже: "29 років влада розглядала вітчизняне книговидання як необов'язковий соціально-виробничий атрибут, а не ключову галузь, від якої залежить моральний, культурний і духовний стан суспільства, підготовка високопрофесійного і креативного кадрового ресурсу, розвиток науки, техніки і технологій, сучасного виробництва, економіки та обороноздатності країни". Ви згодні?
– Так, книжкова галузь в Україні не була пріоритетом 30 років. За цей час треба було вибудувати перехід від залишків радянської системи – до нової ефективної.
У 1990-х закрилися тисячі книжкових магазинів. Не могли конкурувати з прибутковішими видами бізнесу. Державі було не до книжок. А втрата потенціалу роздрібної торгівлі книжками – ключова причина того, яким ринок є зараз. Її треба розвивати, інакше чудові роботи українських видавців не отримають промоції та полиць.
Що змінилося за місяці карантину?
– Книжкова галузь не мала запасу міцності, щоб пережити кризу. За накладом 2020-го порівняно з аналогічним періодом минулого року видали 30 відсотків. За кількістю назв – 65 відсотків.
Видавці були змушені зменшити середній наклад. Це призвело до зростання собівартості кожного примірника. Зрозуміли: мусимо адаптовуватися. І заморожені проєкти полетіли в друкарні. Книгарні нарешті отримали новинки. Маркетингова діяльність не припиняється в онлайн-форматі. Це втримує аудиторію.
Жодної підтримки для видавців із держбюджету не виділили. Але до кінця року передбачено дві великі програми. Перша – поповнення бібліотек. Її кілька років проводить Український інститут книги. Програма допомагає отримати від держави замовлення на певну кількість книжок. Так збільшує обіговий капітал. Сума програми – близько 50 мільйонів гривень. Торік було 87 мільйонів, 2018-го – 107.
Друга – програма інституційної підтримки видавців, її ініціювало Міністерство культури. Але досі немає алгоритму, як ці гроші отримати. І стислі строки на використання коштів та звіт.
Яка ситуація у вашому видавництві?
– Yakaboo Publishing працює з жовтня 2016-го. Цьогоріч планували видавати близько 60 книжок. Надрукуємо 40–42. Наклади теж упали. Торік середній становив 2 тисячі примірників. Нині – близько 1350.
Є думка, що під час карантину люди повернулися до читання.
– Вочевидь, у кожного мало би з'явитися більше вільного часу. Але є психологічні проблеми, пов'язані з карантином та економічною ситуацією. Вони негативно позначилися на купівлі книжок. Як і тимчасове закриття книгарень. Коли не бачиш книги, забуваєш про неї. До того ж є альтернативи – передплата на Netflix, Megogo. Конкурувати зі стримінговими сервісами важко, а купувати в інтернеті звикли не всі.
Читач все більше цікавиться вітчизняним контентом, бо він відображає український досвід. Yakaboo Publishing цьогоріч почали робити книги про здоров'я, дієту, психологічну стійкість та інформаційну безпеку. Іншими важливими нішами залишаються тематики, пов'язані з індивідуальним доланням проблем, напрацюванням корисних звичок, "прокачуванням" своїх можливостей – психологічних і фізичних: спорт, саморозвиток.
Коли запитів більшає, книжковий ринок має швидко відреагувати. Медична журналістка і біологиня Дарка Озерна почала писати для нас серію "Оптимістично про здоров'я". Перша книжка "Ви це зможете" стосується міфів про здоровий спосіб життя, а друга "Бути окей" – про психічне здоров'я. Ще одним вдалим кейсом є співпраця з Оксаною Мороз, авторкою двох книг про інформаційний імунітет. Перший продукт – "Нація овочів" – розпочав дискурс про раціональне споживання інформації українцями. Другий – "Боротьба за правду" – про критичну оцінку інформації.
Вітчизняні видавництва мало друкують масовий нонфікшн, за результатами дослідження читацьких практик українців.
– Нонфікшн стає популярний в Україні й за кордоном. Та на Заході сегмент нехудожньої літератури має зо три десятки напрямів. В Україні ж представлений вузько: бізнес, саморозвиток, психологія, біографії, кулінарія, виховання. Бракує напряму про мандри й туризм, хобі та дозвілля, мистецтво і фото, навіть про здоров'я. У США або Великій Британії виходять книжки, які стосуються окремих органів чи систем роботи тіла. Це книги для широкого загалу.
Якщо хочемо зробити книжку конкурентоспроможною щодо інших продуктів дозвілля – фільмів, ґаджетів і занять спортом – повинні зробити її приємнішою за допомогою ілюстрацій чи поліграфічних ефектів. Нонфікшн – це наш крок до аудиторії, яка не читає. Бо ці книжки про досвіди в різних сферах.
Чи з'явилося щось вартісне про коронавірус?
– "Вірусосфера" британського біолога Френка Раяна дає змогу зрозуміти роль вірусів в історії людства за останні 50 років. Розкриває очі на те, що віруси – наші постійні сусіди. Розповідає про їх співіснування з людським організмом.
Що ваше видавництво вважає бестселером?
– Для книжки – це кількість проданих примірників за рік. 2020-го найуспішніший продукт – "Купи собі той довбаний букет" американської блогерки й журналістки Тари Шустер. Це популярна психологія, література із самодопомоги, яка заходить масовій аудиторії. З авторкою можна контактувати через соцмережі. З березня ми продали понад 7 тисяч примірників.
Вплинути на купівельну спроможність українців у нас не вийде. Можемо лише вболівати, щоб у них були кошти і на літературу також. А поміж тим маємо намагатися робити книжку потрібною, максимально інтегрувати її у щоденне життя.
2 
1
Коментарі