Селище стоїть обабіч стратегічної траси. 2014 року за трасу точилися бої, тож його окуповували двічі. Воно досі під московським кирзачем. Німіючи в чеканні.
Уперше наші зайшли сюди танком із синьо-жовтим прапором на башті в супроводі вантажівки з кількома автоматниками. Їх оточив люд із навколишніх хат. "Може, допомога яка потрібна?" – нерішуче спитав командир десанту, який раніше нікого не визволяв. "Росіяни, коли такою машиною заїхали, рибу роздавали", – сказав один селянин. Інші закивали, не уточнюючи: риба була іржавою таранею з пограбованого місцевого заводу. "А ще ви стовп з електрикою танком зачепили, треба б підняти", – мовив другий. Третій зазирнув у кузов, де лежав закривавлений хлопець. "Візьміть мене замість нього", – змахнув сльозу. "Ми самі впораємося, діду", – відказав старший.
Перед другою окупацією селяни познімали в місцевій школі радіатори опалення, спорожнили клуб: "Хтозна, як воно далі буде, а вдома знадобиться".
За вісім років селище вросло в чужу реальність, звиклося з агресивним інформаційним полем, пристосувало життєвий устрій до нав'язаних умов. Тож новий "референдум" тут зустріли насторожено. Ховалися від нього за високими парканами, ті, кого ловили, брали бюлетені, боязко позираючи на автоматників. Із "республікою" звиклися, а йти у прийми… Приклад перед очима. Перед війною до селища навідувалася по ковбасу родина з Курщини, згодом оселилася. Як прийшов "русский мир" – стала їздити по харчі далі, на вільні українські землі.
На Київ люди позирають із надією та недовірою. І чекають, і побоюються. Багато ж чого у вуха влили. Та й сама Україна пенсії то платить, то не платить. Через кордон то пускає, то ні. Почуваються громадянами другого сорту. Якими їх зробила окупація.
Московія таки вирішила оголосити захоплені українські землі своїми. Тепер утримуватиме їх усією наявною зброєю. Тож під час українського наступу впаде не один стовп електромережі. І не тільки в цьому селищі – весь Донбас стане стратегічною трасою. Тікаючи нині, окупанти грабують людей, з якими жили поряд вісім років. Тікаючи армією, випалюватимуть цілі вулиці, як було в Бучі та Ірпені, руйнуватимуть під корінь, як вчинили з Балаклією.
Визволителі приходитимуть на руїни. А біля руїн стоятимуть і сидітимуть визволені співвітчизники. Чи багато радості буде в їхніх очах? Хата, двір завжди були основою буття. Та йдеться не лише про це. Обійняти, як належить між рідними, ми їх не обнімемо.
Після тривалого голодування, скажемо звільненим співгромадянам, не саджають за ситний стіл. Прибулих із заражених місць тримають на карантині. Психічно надломлені проходять реабілітацію. Ви вісім років жили на інфікованій території, скажемо звільненим співвітчизникам. Ви заражені чумою з високим руйнівним потенціалом. Заради вашого й майбутнього ваших дітей, заради злагоди у країні вас буде обмежено у громадянських правах. Певний час ви не зможете брати участь у виборах до законодавчих і органів управління. І обиратися не зможете. І обіймати керівні посади та працювати в поліції. І тим, хто щиро вклонявся чужинським ідолам, скажемо. І тим, чия хата скраю. І тим, хто щодня виглядав рідну неньку. Бо хто й у який спосіб їх сортуватиме? Може, навіть графу в анкеті заведемо: "Чи жили ви в такі-то роки на тимчасово окупованій території?"
Є в цих пропозиціях резони. Заражені російською чумою адміністративні утворення не мають впливати на стратегічний курс країни. Аж до цілковитого одужання.
Меншовартість звільненого населення фактично набуде юридичного оформлення. І супроводжуватиметься тотальною українізацією, масовим безробіттям, неминучим зубожінням. І підсилюватиметься дитячими стресами, породженими змінами виховного й навчального процесів, мовною перебудовою.
Соціальна приниженість і розмитість життєвих перспектив неминуче породять внутрішній опір омріяним процесам оздоровлення України. А за умови збереження альтернативного центра тяжіння і пропагандистської моці московитів іще й послаблять вплив національної ідеї на "карантинні" регіони.
Чи можливий інший шлях повернення додому співвітчизників, що тривалий час перебували під ворожою окупацією?
Дай, Боже, Україні перемоги в цій війні. Дай мудрості опісля.
2 
1
Коментарі