пʼятниця, 26 жовтня 2012 12:37

У маршрутках вчать правильно говорити

"Говорімо правильно і красиво", - такі наліпки у львівських маршрутках є вже років зо п'ять. В одній колонці вказані мовні помилки, які часто роблять пасажири, а поруч - як треба казати.

- Коли виправляю помилку - от замість "приступити до обговорення" треба "розпочати обговорення", - чую: "Яка різниця, все одно всі зрозуміли", - каже ініціаторка такого мовного лікнепу - викладач "Львівської політехніки", мовознавець Ірина ФАРІОН, 48 років. Вона є депутатом Львівської обласної ради від Всеукраїнського об'єднання "Свобода". - У нас зміщені пріоритети. Людина дбає тільки про те, як вона одягається. Але забуває, що щороку треба пройти огляд в лікаря, перевірити зуби. Так само забуває про чистоту своєї мови. А бажання красиво говорити має бути таке ж природне, як жити в красивому будинку.

Треба "красти" слова зі словників. Українська мова - одна з найпотужніших у світі за кількістю синонімів. До слова "говорити" є перелік синонімів на двох сторінках. Чому ми цього не використовуємо?

Як можна заохотити людину вчитися правильно говорити?

- Щоб у людини не породжувався страх перед нормою, треба подавати її грайливо і весело. Тому наліпки, які ми поширювали у транспорті про культуру мовлення, мали бути веселі. Треба пояснити, що заднім проходом з автобуса не виходять, бо задній прохід досліджують у проктолога, а вийти можна через задні двері. Часто можна почути: "Пішли на каву". То ви вже пішли, чи хочете піти? Треба говорити "ходімо". А що таке "давай бери"? То давай чи бери? Або зупиняє бабця маршрутку і питає: "А в Зимній Воді встає?". Водій відповідає: "Не завжди...". Усі сміються. І кожен задумається: а може й я щось таке ляпаю?

 

Що треба робити, щоб тримати своє мовлення "у формі"?

- Надійний спосіб - читання художньої літератури. Прочитали абзац - станьте перед дзеркалом, перекажіть. Не зможете. І це нормально. Треба докласти зусиль. Прочитайте другий раз і знов переказуйте. За п'ятим разом вийде.

Ведіть словнички слів-перлів і несподіваних зв'язків між словами. Ліна Костенко: "Самі на себе дивляться ліси, розгублені од власної краси". Що вона такого сказала? А як гарно. Або Олена Теліга: "В сотах мозку золотом прозорим мед думок розтоплених лежить". Уявляєте? Це треба виписувати, таким треба наснажуватися. Ніколи не забуду метафору в романі Василя Рубана: "Помирав уражений проліском сніг". Ошаліти можна! Коли ти читаєш такий текст і розумієш, які несамовиті спроможності в собі має мова, ти теж захочеш так красиво говорити.

Якщо у вас поганий настрій, візьміть і прочитайте рядок поезії - але не графоманства - відчуєте, як почистили себе внутрішньо. От приходите додому й кажете - поганий день. А Ліна Костенко сказала б: "Мов сірничок, припалений від сонця, день спалахнув, обвуглився, погас". Скажіть так, і вас обов'язково попросять: "Як-як ти сказав? Ану ще раз".

Треба "красти" слова зі словників. Українська мова - одна з найпотужніших у світі за кількістю синонімів. До слова "говорити" є перелік синонімів на двох сторінках. Чому ми цього не використовуємо?

 

Ви стежили за мовою депутатів Львівської обласної ради й навіть кожному на картку виписували, що він говорить неправильно.

- Почалося з того, що перед початком кожної сесії мені давали кілька хвилин для лекції з культури мовлення. Виправляла всі помилки депутатів - фонетичні, лексичні, граматичні, синтаксичні. "Мажоритарник", а не "мажоритарщик". Не 5 "гривнів", а 5 "гривень". А що таке "зроблено мною"? Якщо ти предмет, то тобою зроблено. Ручкою може бути підписано, а - ти "зробив". Якось один депутат під час виступу сказав "скважина". Голова обласної ради не витримав: "Та яка "скважина"?! Фаріон в залі сидить! Свердловина!". 5 років виписувала кожному депутатові його помилки. Видала після цього книжку "Мовна норма: знищення, пошук, віднова". Більше в це не бавлюся. Виправляю тільки свого коханого, свою дитину і своїх студентів. Решта - ліпіть себе самі. Нехай кожного глупота буде на поверхні. Я що, асенізаторна машина?

Такі книжки з культури мови радить Ірина Фаріон:

- "Практичний словник синонімів" Святослава Караванського

- "Секрети української мови" Святослава Караванського

- "Як ми говоримо" Бориса Антоненка-Давидовича

- "Анти-суржик" Олександри Сербенської

- "Російсько-український словник" за редакцією професора Віталія Жайворонка

Більше матеріалів на мовну тему читайте на шпальті МОВА у п'ятничному числі "Газети по-українськи" - №1506 за 26 жовтня 2012 року.

Зараз ви читаєте новину «У маршрутках вчать правильно говорити». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

20

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі