Жир свині

Не люблю жартів про сало. Не тому, що надто серйозно ставлюся до цього продукту або зневажаю його. І навіть не тому, що за цими жартами тягнеться неодмінний культурно-ідеологічний шлейф. Просто вони хронічно несмішні. Особливо у вустах людей, яким досі смішно, що українці люблять їсти сало.
Десь я читав, що росіяни кількісно споживають сала значно більше за українців. Утім, ніхто у світі сьогодні не наважиться назвати росіян салоїдами. Мабуть, усе-таки тому, що росіяни його просто споживають, не надто замислюючись над процесом і суттю явища, а українці вкладають у сало глибокий сенс. Як голландці — в картоплю, норвежці — у рибу, узбеки — у плов, японці — у суші.

Його намагалися посадовити на стілець після п'яти вирваних зубів

Один мій знайомий розповідав, як їхав одного разу в європейському експресі з японцем. У певний момент він дістав із наплічника бутерброд, у якому роль ковбаси або шинки грав такий звичний для нас і зовсім невідомий громадянину Країни Вранішнього Сонця харч.
— Що це таке? — запитав японець знайомого.
— Сало, — відповів той по-нашому, але запитальний погляд японця спонукав до подальших пояснень. — Жир свині, біле м'ясо свині, наша стратегічна зброя.
Японець скуштував шматочок і до кінця подорожі не зміг прийти до тями: чому ще досі його національна кухня нехтує таким цінним продуктом?
А кілька днів тому ми лікували доні зуби. Одразу після неї з кабінету стоматолога під білі руки вивели дядька. Він був, як козак серед гречкосіїв — лисина, вуса, ватяні неслухняні ноги й повна безпорадність після загального наркозу. Його намагалися посадовити на стілець після п'яти вирваних зубів.
Побачивши свою дружину, він виявив ознаки свідомості й трагічно, ледь не плачучи, промовив до неї фразу, яку я запам'ятаю на все життя:
— Слухай, а ми сало їли?
Після цього випадку я усвідомив, що жарти із салом навіть гірші за ігри з вогнем.