Тампони

Коли Джуліан Ассанж відкрив частину правди про сучасну політику, я спочатку дуже зрадів. Сподівався, нарешті люди дізнаються хоч і страшну, але правду. Бо змалку мріяв стати свідком виявлення якихось дуже зашифрованих таємниць ХХ століття. Наприклад, чи Сергій Єсєнін наклав на себе руки? Чи насправді Гітлер помер десь в аргентинських пампасах, доживши до глибокої старості? Хто замовив президента Кеннеді? Хто підірвав будинки в Москві? А тут тобі ось — таємниці.

Мені сподобалося, що в полковника Каддафі — українська медсестра. А те, що Обама називає Путіна "альфа-самцем", викликає щиру повагу до культурного рівня американського президента. Навіть не уявляю, як називає Обаму Путін. Іще страшніше уявити, як Путін називає, приміром, Януковича. Останнє, може, і було би комусь цікаво, але точно не всьому світу. Таку новину на місці австралійця я просто б викинув у смітник.

Петровна, ти чула, хто на самому ділі Ющенка до власті привів?

Звісно, він представив і серйозніші викриття, однак справжньої бомби не було. Думаю, найбільшим наслідком цієї історії стане художній фільм, який обов'язково зніме про австралійця Голлівуд. А мені ж і сотням тисяч хлопчиків цього світу доведеться до скону перебирати, наче вервечку, версії. Ніхто ж правди про Єсєніна все одно мені не скаже.

Кілька днів тому передали, що помаранчева революція — справа рук тамплієрів. Я там теж був, але жодних тамплієрів не бачив. А вони ж, виявляється, були! Тепер комусь цікаво все це списати на тамплієрів, перетворивши на середньовічну міфологію чи не єдине живе місце нашої нової історії.

Стоять дві баби по хліб. Одна одній каже:

— Петровна, ти чула, хто на самому ділі Ющенка до власті привів?

— Хто?

— Тампони якісь, у телевізорі передавали.

— Та хай Бог милує.

Я стою за їхніми спинами і думаю собі: зрештою, чому б і не тампони? Нехай уже буде. До крові ж і справді не дійшло.