Першу свою київську квартиру я придбав шість років тому. Тоді цінам уже не було куди падати, і я скористався слушним моментом. Потім літаки арабських терористів протаранили башти Всесвітнього торговельного центру, і київський ринок нерухомості відреагував миттєвим зростанням цін. Наступними роками він тільки й вишукував чергові виправдання. Прийшов Янукович — двокімнатні хрущовки зростають на 15 тисяч зелених. Вибори президента і революція — кудись стрімголов летять трикімнатні в новобудовах. Прем"єром Тимошенко — на 10 тисяч дорожчають готельки?

Нещодавно я продав свою готельку. Щоб, додавши певну суму, купити собі маленьку, але двокімнатну. Продав і поїхав на два тижні у відпустку. Потім запрацювався, забігався, з"їздив до Німеччини й аж наприкінці вересня задзвонив до своєї ріелторки, аби розпочати процес пошуку квартири?

Уже був Янукович, якось пережили

— Біда! — кричить вона у слухавку. — Янукович!

— Ну, — кажу, — і що?

— Янукович! — повторює вона.

— Уже був Янукович, якось пережили. І зараз переживемо.

— Ти не розумієш? Ти ціни бачив?!

Я цін не бачив. А коли побачив, то виявилося, що за кілька тижнів сильно влетів по грошах. Тепер їх ледь вистачає на мою вошиву готельку, з якої я з такою радістю втік. Але нема нічого злого, що б на добре не вийшло. У цей же час те саме сталося з нашою подругою. Вона продала двокімнатну квартиру і також уже нічого в Києві купити не може.

Ми знайшли вихід: зібрати разом наші статки і придбати на дві родини будинок у передмісті. Будемо там розводити псів і перепілок, буде там літня кухня, криниця, гараж, горище із сіном і одразу ж за парканом — ліс.

Залишається знайти власне родовище газу й нафти.

×