У польському Ґданську, за яким уже тільки холодне Балтійське море і шведський берег, живе собі дивний чоловік. Йому вже добре за 60. Він, вочевидь, колишній моряк, бо якийсь вайлуватий і важкий. Чоловік має глибоко посаджені очі й лапаті руки, створені для морської роботи. Щотижня він ходить на культурні заходи до приміщення Старої ратуші й сидить мовчком у кутку зали. Він ніколи не ставить жодних питань, дивлячись кудись далеко у вузенькі віконця ошатної зали. Смиренно дотягуючи до кінця виступу, чоловік щоразу виконує свою місію.
Я виступав у Старій ґданській ратуші тричі впродовж останніх 10 років. І всі три рази він підходив до мене і по-змовницькому кликав убік. Також тричі повторювався наш діалог.
— Вибачте, ви з України ж, так? — запитував він, наче й справді нічого не чув. — Ви письменник, так? Дуже вам дякую за ваш виступ.
— Прошу… — казав я, а він стишував голос і майже пошепки, опустивши голову, промовляв:
— Я маю для вас щось важливе…
Він порпався своїм великим крабом у широкій кишені й витягав маленьку дерев"яну рибку.
— Ось, візьміть від мене напам"ять рибку. Я їх роблю. Сам.
Він дарував її і виходив назовні — дихати солоним і йодованим морським повітрям.
Згодом виявилося, що всі мої знайомі, які колись там виступали, отримували в подарунок його рибок.
Усі три рази він підходив до мене і кликав убік
Коли це сталось утретє, я встиг ще йому сказати:
— Ох, дякую! Це вже в мене третя рибка від вас. Колекція!
Чоловік ніяково знизав плечима:
— Та невже? Це добре, дуже добре.
Але й тоді, втретє, я не наважився запитати його: "Навіщо ти це робиш, чоловіче?". Я розумію, що в людей різні мухи в голові бувають. Однак у цього чоловіка була система, побудована на дисциплінованості й акуратності. Він точно переконаний, що змінює щось у цьому світі. Тільки-от що саме? Обов"язково запитаю його, коли потраплю туди вчетверте. Як Бог дасть.
1 
1
Коментарі
8