Слово "генофонд" у наше життя прийшло приблизно тоді ж, коли й словосполучення "радіаційний фон". Пам'ятаю своє здивування від того, що, виявляється, кожен народ має якийсь набір характерних генів, що роблять можливим його повнокровне існування. З підтексту тодішніх розмов трагічно випливало, що український народ на крутих шляхах історії свій генофонд розбазарив. Чи зі своєї вини, чи з вини воріженьків — це вже справа техніки або обставин. З чим їх їдять, ті гени, тоді було незрозуміло. Але без них народу був гаплик.
"Радіаційний фон" був явищем не менш туманним, але його вплив доводила фізика. Від високого фону вмирали люди, народжувалися двоголові телята, а полуниця родила у грудні. Звісна річ, він був найбільш нищівним ударом по генофонду.
Горбачов не подобався через родиму пляму на лисині
Й от була в мене одна знайома, баба Поля, в голові якої два ці поняття, як то іноді буває в бабок, змішалися в одне. У неї невимушено вийшов "радіаційний генофонт". Саме з "т" в кінці. У розмовах вона тулила його всюди, де тільки могла. Він став для неї якимось дивним створінням, у якому зосередилося все людське зло — від п'яного жеківського електрика, який не йшов уже тиждень поміняти їй пробки, до Горбачова, який не подобався через родиму пляму на лисині.
Їй було легко, як це буває з людьми, що знайшли відповідь на головне питання: "Хто винен?". І вона вимагала цього громовідводу, як ніхто навколо. Бо була втіленою самотністю: ні чоловіка, ні дітей, ні родини — навіть найдальшої. Мені здалося, що якраз "радіаційний генофонт" у певний момент пояснював усі її біди і, водночас, виявився найближчою істотою, з якою був безпосередній, інтимний контакт.
Вона приходила до моєї бабці на кухню, сиділа і сварила його. А коли не прийшла одного разу, всі навколо подумали, що "радіаційний генофонд", нарешті, і по неї прийшов. Усі подумали. А прийшов тільки по неї.
3 
1
Коментарі
6