Достеменно невідомо, чого останнім часом побільшало — насильства чи нашої поінформованості про нього. Неодноразово доводиться чути, що воно "висить у повітрі". А його консистенція в людському сприйнятті коливається між непроглядним туманом і густою ватою.
Втім наше насильство — особливе. Його прояви такі химерні, що іноді здається, ніяке це не насильство, а звичайні рольові ігри, в яких кожен виконує відведену партію. Бо "жертва" — така ж уявна, як і "кат".
Кілька днів тому став свідком одного акту насильства. В абсолютно порожньому заміському ресторані пізнього вечора ми відзначали уродини подруги. Раптом, наче з повітря, з'являються двоє чоловіків — з побуряковілими від випитого обличчями, яким в інших країнах вже не наливають.
Вона — другої молодості повнява брюнетка, що закінчує зміну
У них не було нічого особливого — звичайні собі веселі дядьки під мухою. Вони тут уперше, вони не звідси і їм не страшно. Один замовляє горілку, а другий спілкується з офіціанткою. Вона — другої молодості повнява брюнетка, що закінчує зміну. Спочатку він ласо облизується, потім намагається вхопити її і всадити собі на коліна. Тоді підводиться з місця та починає масувати їй жирові складки на животі. Мабуть, у пошуку ерогенних зон.
У цю мить ми не розуміли, як поводитися. Не тому, що не виявляли лицарських якостей. Можна було б підвестися і спробувати захистити жінку від цього невибагливого мужицького залицяння. Якби жінка відверто не підігрувала б йому. Вона реготала і шарілася. Так роблять завжди жінки моєї країни у двох випадках: коли хочуть перевести залицяння в жарт і нейтралізувати або якщо бажають конкретного продовження. І потрібне в цій ситуації твоє лицарство?
Ми пішли звідти, залишивши їх утрьох. Наодинці з їхнім химерним актиком насильства, в якому ми точно були зайві.
3 
35413
Коментарі
12