У суботу купили з братом холодильник. Викликаю таксі. Дорогою вмовляю молодого водія допомогти винести холодильник на третій поверх, бо із сусідами ми поки що не знайомі.
- Я сьогодні в усьому чистому, ввечері на дискотеку збирався. Не буду перти холодильник, бо спотію. А в мене навіть дезодоранта з собою нема.
15 хвилин у дорозі говоримо українською. Помічаю, що йому важко говорити, бо думає російською. Слова в умі перекладає, але суржика уникає.
- Якби не ваша українська, я б не поміг. Але ви говорите, як моя мама. Вона у Львові народилася. Я тільки з нею українською спілкуюся, - пояснює таксист і допомагає братові нести холодильник.
У мене навіть дезодоранта з собою нема
Подруга Валентина винаймає квартиру в учительки української мови. У неділю гостюю у Валі. Господиня зайшла забрати гроші за оренду. Хвалиться, що наприкінці жовтня ходила на Всеукраїнський з'їзд працівників освіти.
- Я прийшла, щоб на Азарова подивитися. Як бачу його по телевізору, не можу повірити: як такий розумний чоловік може так безграмотно говорити. Коли він вийшов виступати, я за звичкою зошит відкрила і всі його помилки позаписувала. Нарахувала 23. То наголос неправильно поставить, то закінчення проковтне, повторюється, заговорюється і майже після кожного речення "нукає". Добре, що він говорив російською! Через його українську зошита не хватило б, щоб усі помилки помітити. Коли вже він навчиться "Україна" через "і" говорити?
Мабуть, ніколи. Бо мати Азарова живе в російській Калузі. Де він там українську міг чути?
1 
1
Коментарі
23