Українській молоді треба донести правду про героїзм українського народу. А працівники освіти й музеїв повинні виконувати цю важливу місію. Не треба сміятися: це сказав, а точніше наказав діючий президент України Віктор Янукович на засіданні комітету з підготовки та відзначення 70-річчя визволення України від фашистів.
За два роки гряде 70-річчя перемоги у війні, котру за звичкою називають Великою Вітчизняною. З цього приводу Янукович теж згадав занедбаність виховання української молоді в патріотичному дусі. Проте він не згадав про важливу тему, а лише повернувся до неї після невеликої перерви. Правда, минулого разу слово "патріотизм" Віктор Федорович ужив у негативному контексті.
Не далі, як наприкінці січня цього року, Янукович заявив: у тих регіонах, де сидять, цитата, "великі патрійоти", з ними, патріотами, повинна працювати прокуратура. Отже, слово "патріот" для президента України принаймні два місяці тому ще було лайливим. Чому ж сьогодні Віктор Федорович змінив своє ставлення до патріотів та патріотизму на кардинально протилежне? А як же чеснота "тому, що послідовний", котра мусила мотивувати українців віддати за нього свої голоси на виборах`2004? Невже Янукович щось зрозумів – або навпаки, ми з вами не зрозуміли голову держави?
Тут варто нагадати: за оприлюдненими протягом 2012 року даними, рівень патріотизму зростає і без активної участі Віктора Федоровича. Навіть без його прямих вказівок музейним працівникам та освітянам. Скажу більше: патріотизм в Україні росте всупереч мізерному фінансуванню музейної сфери, злиденному рівневі платні вчителів та "кастрацію" міністром освіти Дмитром Табачником української історії. Чи може, Янукович тут грає на випередження? Мовляв, знаю, є в нас патріоти – але чіткіше треба, панове, чіткіше й щільніше зміцнювати ряди.
Частково відповідає на моє питання віце-прем`єр Олександр Вілкул. Для нього прояв патріотичного виховання української молоді – це насамперед відродження радянської військово-патріотичної гри "Зарниця". Зараз адепти СРСР почнуть хором заперечувати: а чим це погано? Школярів по суті залучали до рольових ігор, вони вчилися орієнтуватися на місцевості, набували елементарних навичок виживання в лісі, навіть допомагали пошуковцям роздобувати артефакти часів останньої війни – для поповнення тих-таки музейних експозицій. Хай краще знайомляться з дорослим життям у такий, військово-спортивний спосіб, ніж бухають по підворіттях, курять, вживають наркотики чи нюхають клей. Заодно навчаться Батьківщину любити.
Але тут знову згадується оте нищівне президентське "патрійоти". У мене нема жодних сумнівів: Віктор Янукович не готовий і ніколи не буде готовий визнати діючі в нинішній Україні скаутські (пластові) юнацькі організації патріотичними. Військовими – так. Але пластуни, котрі проходять вишколи в літніх таборах не лише на Західній Україні, а й на Київщині, для Януковича, Вілкула та інших радянських людей – не патріоти своєї держави. В кращому випадку – "бандерівці". У гіршому – "фашисти".
Не тільки в мене склалося стійке переконання: для Віктора Федоровича доносити правду про героїзм українського народу до молоді означає розповідати винятково про червоноармійців. Коли ж мова раптом зайде про те, що героїзм заради України проявляли також учасники бою під Крутами, петлюрівці, махновці, селяни, котрі ходили під прапорами отамана Зеленого на Київщині чи герої Холодного Яру, а також – вояки УПА, гарант Конституції здивується, скривиться та не зрозуміє, про кого йдеться.
Адже головний месидж діючої влади та комуністів, що примкнули до них: патріотом та героєм в Україні може вважатися лише той, хто захищав радянську владу. Інші – хіба "патрійоти".
Проте, якщо вже Янукович бере за основу патріотичного виховання радянську систему, хай зверне увагу хоча б на сусідню Росію. Там зараз повним ходом реабілітують червоноармійців та НКВД – і в той же час поруч із комдивом Чапаєвим героєм і патріотом вважається адмірал Колчак, розстріляний більшовиками. Російська влада змогла домовитися з російським народом: для частини герої – "білі", для частини – "червоні". Ці дві частини битися між собою не будуть: триколор та червоний прапор має для нинішньої Росії путінського формату однакову патріотичну цінність.
Особисто я не вважаю, що це – правильно. Але лізти у внутрішні справи сусідньої незалежної держави не вважаю за доцільне. Проте Україна, як відомо – не Росія. Тут патріотом мусить бути не лише той, хто боровся з фашистськими окупантами. Є ще окупація більшовицька, котра тривала десятки років. Ті, хто опирався їй у різний спосіб, воювали та гинули за Україну. Отже, були патріотами. Всякий, хто нині виступає проти ренесансу більшовизму в Україні – патріот своєї країни. Такий самий, як борець із фашизмом. Лишилося, аби це зрозумів Віктор Федорович…
3 
1
Коментарі
28