Что-то не так в Украине, если Демченко имеет статус УБД, а медики-добровольцы – нет

О чем бы я спросил президента

Якщо б мене раптом покликали на президентський пресмарафон, я б поводився з главою держави підкреслено чемно. Я б не називав його брехуном. Я б не забував, що він саме верховний головнокомандувач (хоча правовий статус верховголовкомів в усьому світі геть розмитий).

Я б спитав Володимира Зеленського: "Шановний пане президенте, чи погодитесь ви, що своєю розгромною електоральною перемогою на останніх виборах ви насамперед зобовʼязані своїй щирості, в яку повірили українці? Щирість (можливо, майстерно удавана), яка так констрастувала з тотальним лицемірством вашого попередника на посаді президента. Чи погодитесь ви, що більшість наших співвітчизників готові були пробачити вам брак досвіду, освіти, сороміцькі жарти, бізнесові флірти з агресором, погане володіння державною мовою тощо, бо побачили у вас потенційного борця за правду і справедливість, якому – як ви правильно зауважили – не потрібна "доля" в бізнесі Ахметова, але який натомість прагне увійти в історію України, а не наслідити в ній?

Якщо ви погоджуєтесь зі мною, відкинемо в бік легалізм законів та бюрократичні формальності. Так склалося, що поки я студіював право в Україні та закордоном, ви робили блискучу карʼєру коміка та будували свою імперію сміху. Тому не будемо крючкотворцями та законниками (врешті-решт всі суди ветерани ПДМШ у держави наразі повигравали) – давайте апелювати до совісті та здорового глузду. Ви ж вірите, що всіх нас робить людьми саме совість (по науковому, "моральний імператив") та здоворий глузд? Ну і трохи - емпатія (любов до ближнього, по простому)?

Якщо ви погоджуєтесь зі мною, поясність мені, будьте так ласкаві, як найщиріший (я не жартую – я дійсно так вважаю) президент України ставиться до того, що ваш радник, призначений вашим указом першим заступником секретаря Ради національної безпеки і оборони Руслан Демченко, який далекого 2014-го року три дні катався десь в районах проведення АТО, отримав статус учасника бойових дій, а медики-добровольці ПДМШ, які місяцями рятували життя наших воїнів в районі бойових дій, – ні.

Ви ж любите конкретику, тому не будемо говорити про несправедливість, що чинить держава до наших медиків-добровольців зашалом, і перейдемо до конкретних прикладів. Лікарі-добровольці ПДМШ Едуард та Артур Ремезюки, батько і син, у червні 2017 року під проводом мого побратима Олександр Гагаєв під артилерійским вогнем сепаратистів рятували життя воїнів 30 окремої механізованої бригади ім. князя Костянтина Острозького, яка залишила пункт тимчасової дислокації під Новотроїцьком і мала повертатись в ППД.

От як описує той бій Олександр Гагаєв: "12 червня 2017-го Атруру Ремезюку довелося приймати непросте рішення. Колонну техніки наших вояків ворог почав обстрілювати з великокаліберної ствольної артилерії. Я сказав, що зі мною можуть поїхати тільки добровольці, бо є великий ризик життю – працювати доведеться в зоні безпосереднього обстрілу. Вся бригада, в тому числі і Артур, без вагань висловила тверду переконаність, що вони там потрібні. І поїхали. Потім було ще багато епізодів з роботою на фронті, але той, за словами Артура, він ніколи не забуде".

Саме за цю участь в бойових діях (у буквальному сенсі) батька й сина Ремезюків президент України нагородив орденом "За мужність" ІІІ ступеню. В нагородному листі Едуарда Ремезюка зазначено зазначено: "У 2016 році приєднався до ПДМШ ім. Миколи Пирогова де виконував обов'язки керівника мобільної медично-евакуаційної групи на позиціях в зоні проведення АТО, максимально наближених до місць бойових зіткнень (позиції поблизу смт. Новотроїцьке та м. Мар'їнка Донецької обл.). Очолювана Ремезюком Е.В. група виконувала завдання зі стабілізації поранених та їхньої евакуації до стаціонарного шпиталю. Показник роботи групи – 100% поранених різного ступеня важкості доставлені живими до шпиталю.

12 червня 2017 року, коли ворожа артилерія калібром 152 мм розстрілювала на виході колону бронетехніки одного з підрозділів ЗСУ, Ремезюк А.Е. у складі групи медеваку ПДМШ добровільно виїхав в епіцентр обстрілу для надання медичної допомоги пораненим. Власним прикладом надихав побратимів з числа добровольців та військовослужбовців Збройних Сил України, демонструючи зразкову самопожертву і героїзм."

Другий абзац слово в слово повторює нагородний лист Ремезюка-молодшого. Нагадаю, що статут ордену "За мужність" передбачає нагородження ним осіб "за особисту мужність і героїзм, виявлені при виконанні військового, службового, громадянського обов'язку в умовах, пов'язаних з ризиком для життя."

Якщо Ремезюк-старший до того, як приєднатись до ПДМШ був мобілізований як лікар до лав ЗСУ і там отримав свій статус УБД, то Ремезюку-молодшому – попри проявлені "особисту мужність і героїзм, виявлені в умовах, повʼязаних з ризиком для життя" – УБД не світить, на думку Міжвідомчої комісії, яка цей статус надає. Цитую: "відсутні правові підстави".

Ще один приклад. І ще один кавалер ордену "За мужність". Ветеран ПДМШ та заступник головного лікаря Смілянської районної лікарні Вадим Козловський, який у 2016-2018 роках безпосередньо брав участь в антитерористичній операції.

Вадим особисто прооперував більше двох сотень поранених бійців ЗСУ. Коли він працював у Попасній, його візаві був мобілізований лікар-гінеколог (куди правди подіти). Жили з військовими лікарями у напівпідвальних кімнатах через коридор. Разом стояли в операційній. Тільки військовий лікар асистував Вадиму, бо майстерність та досвід мобілізованого гінеколога носили, скажімо так, специфічний характер. Все ж таки жіноча піхва і покалічені кулями та стрільнами кінцівки бійців мають свою специфіку...

Залучення Вадима до сил та засобів АТО та робота в зоні бойових дій засвідчені наказами керівника АТЦ та його першого заступника (усі – у званні не нижче генерал-лейтенанта). Тільки задокументоване залучення до антитерористичної операції складає у Вадима 150 днів. Тобто в 50 разів довше, аніж у Руслана Демченка.

У нагородному листі Вадима Козловського зазначено: "25.05 – 23.06.2016 року працював лікарем-добровольцем у складі ПДМШ ім. Миколи Пирогова в центральній районній лікарні смт Новоайдар та медичних закладах сіл Новоайдарського району Луганської області. Під час роботи надавав медичну допомогу хворим та пораненим військовослужбовцям ЗСУ, Національної гвардії та цивільним громадянам.

За час ще трьох ротацій у складі ПДМШ ім. Миколи Пирогова у серпні 2016 та у січні і серпні 2017 року працював у Попаснянській центральній районній лікарні Луганської області. Під час роботи надавав першу лікарську допомогу пораненим та травмованим солдатам та офіцерам ЗСУ та Національної гвардії на стабілізаційному пункті, а також ургентну та планову хірургічну допомогу жителям Попаснянського району в умовах хірургічного відділення.

Неодноразово надавав хірургічну допомогу пораненим, безпосередньо перебуваючи під обстрілами в зоні проведення бойових дій. Приймав участь в організації навчань військовослужбовців основам тактичної медицини безпосередньо на бойових позиціях в селищі Троїцьке.

Під час ротації 1.08-30.08.2017 року, працюючи в Попаснянській ЦРЛ, виконував обов'язки завідувача хірургічним відділенням і займався організацією надання медичної допомоги військовослужбовцям ЗСУ та Національної гвардії України в умовах стабілізаційного пункту та організацію їх евакуації до 65 військового мобільного госпіталю у м. Часів Яр Донецької області.

За час роботи в зоні проведення АТО виконав більше 240 оперативних втручань.

У квітні 2018 року Козловський В.Й. відряджений у складі ПДМШ ім. Миколи Пирогова для надання ургентної та планової медичної допомоги бійцям 95 ОМБр з місцем тимчасової дислокації в Авдіївці Донецької області."

Вадиму Міжвідомча комісія – та сама, яка надала статус УБД Руслану Демченку за три дні перебування в АТО – двічі відмовляла у наданні статуса учасника бойових дій. Через що наразі Вадим змушений судитись з цією Міжвідомчою комісією та з Мінветеранів.

Я міг би довго продовжувати, пане верховний головнокомандувач, мою розповідь, оскільки через Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. Миколи Пирогова пройшло більше 500 медиків-добровольців, які надали медичну допомогу більш як 50 тисячам військових і цивільних в районах проведення АТО/ООС. Які працювали пліч-о-пліч з військовими медиками, а часто і замість них. Які брали участь у операції з переправлення на контрольовану урядом територію Володимимра Цемаха, за що вже ви відзначили наших добровольців державними нагородами. Які перетворили ПДМШ на одну з живих легенд російсько-української війни. Але я шаную ваш час і тому обмежусь цими двома прикладами. Якщо раптом зацікавить більше, you're welcome, як кажуть наші британські та американські друзі.

А тепер, якщо дозволите, питання, Володимире Олександровичу. Як сталося так, що Руслан Демченко, який провів невідомо де три дні в районах проведення АТО, – учасник бойових дій, а сотні медиків-добровольців ПДМШ, які місяцями, а іноді роками рятували життя військових і цивільних в зоні бойових дій, – ні. Бо та сама Міжвідомча комісія при Мінветеранів, яка надала статус УБД Руслану Демченку раз-у-раз відмовляє ветеранам ПДМШ у наданні такого статусу. І судиться з тими ветеранами, хто домігся справедливості через суд, до останньої касації...

Чи не здається вам, пане верховний головнокомандувач, що щось не так у державі, яку ви очолюєте, якщо Руслан Демченко – учасник бойових дій, а медики-добровольці ПДМШ – ні. Може, вам варто особисто зателефонувати пані міністру у справах ветеранів і запитати (як ви вмієте): "Що це за х...?".

Бо наші ветерани роками жили без статусу УБД – поживемо ще трохи, доки тривають суди. А от країна, як виявилось, без подвигу медиків жити не може. Буквально задихається і вимирає рекордними темпами. Я розумію, що наразі ви неспроможні віддячити "янголам у білих халатах" скільки-будь гідними зарплатами, умовами праці чи вихованням у громадянах шанобливого ставлення до тих, хто рятує життя. Але ви точно можете припинити кричущу несправедливість щодо кількохсот медиків-добровольців, що врятували тисячі життів наших воїнів.

А можете і не припинити. Як ваш попередник, до якого ви досі нерівнодушні. Тоді не дивуйтесь, якщо через два з половиною роки, якщо не раніше, ніхто більше не повірить у вашу щирість. Бо ціну ваших обіцянок-цяцянок ми випробували на собі. А інших електоральних козирів у вас немає.

І тоді вам прийдеться намагатись сфальсифікувати вибори через "Дію", бо ви вже встигли пересваритись з більшістю впливових, ресурсних і дуже мстивих людей у цій країні, які сплять і бачать, як вони вас будуть "доганяти", щойно ви зʼїдете з Банкової та держдачі. А чим завершуються в Україні спроби сфальсифікувати вибори, не мені вам розповідати".

Оригінал