У неділю на залізничному вокзалі Черкас купую квиток і чекаю на прибуття дизель-поїзда. Маю ще півгодини. Вмикаю телефон і дивлюся останні новини.
Біля мене крутиться літній чоловік. Нарешті наважується й підходить. Зі шкіряної сумки дістає Біблію. Пальцем тримає закладену заздалегідь сторінку.
— Почему в мире столько войн и горя? — запитує. Говорить російською з жахливим українським акцентом.
— Від того, що люди занадто злі, — відповідаю.
— А что делать, чтобы они стали добрее? Вот я вам хочу прочитать пример из Библии.
Читає уривок із Старого Заповіту. Слухаю. Коли закінчує, запитую:
— А чого ви говорите російською? І Біблія у вас російська. Ви вважаєте, що українську Бог не зрозуміє?
— Да какая разница, на каком языке говорить? Главное — суть.
Дядько — свідок Єгови.
Кажу, якби Бог хотів до всіх звертатися російською, він би так і зробив. Однак радив апостолам іти й проповідувати людям рідними мовами. Сперечаємося хвилин 10. Нарешті оголошують про мій поїзд. Прощаюся.
За тиждень історія повторюється.
— Почему в мире столько войн и горя? — дядько явно не впізнає мене.
— Бо на окупованому Донбасі заборонили свідків Єгови, — кажу. — Вони проповідували російською мовою й мимоволі допомагали утвердитися "русскому миру". А коли "русский мир" прийшов, він заборонив свідків Єгови. Бо це — агенти Америки.
Тепер чоловік упізнає мене. Кілька секунд вичікує і йде геть.
2 
1
Комментарии
3