Крепатура

- Знаєш, я сьогодні пальці ледве згинаю. Крепатура страшенна, - каже Таня.

Відучора подруга вирішила податися в аніматори.

- Але ж ти щойно отримала диплом із журналістики, - дивуюся.

- Приблизно те саме запитали в анімаційній студії. І ліпити пластилінових героїв поки що не доручають. Кажуть, починати треба спочатку - графічні замальовки робити, мультиплікаційні прийоми освоювати. Дали подивитися 20-ту серію мультика "Моя країна - Україна". Вразила неймовірно реалістична сценка з дубом. Сказали, що три роки її ліпили. Може й пожартували, але тут я зрозуміла, що надовго влипла.

Найсумніше було виколупувати їм очі

Ще до вступу в університет Таня ходила в художню школу. Батьки питали: "А ти жити на це зможеш?" Потім вона закинула малювання. А тоді місяцями передивлялася "Пластилінову ворону", "Їжачка в тумані" і сама спробувала намалювати 320 картинок із мурахою. Склала їх на комп'ютері, вийшло 8 секунд мультика.

Першого дня на студії її посадили біля слюсарного станка. Дали коробку з-під невеликого телевізора, з пластиліновими істотами. Доручили перем'яти усіх до одного - воза, з десяток козаків, довговухих собак.

- Найсумніше було виколупувати їм очі. Коней, риб і навіть міліціонерів розбирала по шматочках. Мнеш їх, мнеш - аби однорідні за кольором були. Без розводів. За кілька днів дозволять копіювати персонажів. Для однієї сцени інколи треба штук 20 однакових козаків - того з ложкою, того з гілкою. Декораторів не вистачає, так що всіх практикантів залучають до чорнової роботи: спершу пластилін розминати, а далі копіювати. На студії й колишній бармен працює. Ще один хлопчик прийшов з архітектурного.

Очі в Тані горять, пальці підпухли. Батьки, правда, знову питають: "А ти жити на це зможеш?"