До Ярослава вдосвіта зателефонував племінник, капітан диверсійно-розвідувальної групи. Він зараз в АТО.
– Дядьку, коли щось не так, пробач. Передай, що так само перепрошую у дружини Лесі, в рідних.
Племінник за годину йде у глибоку розвідку, можливо, на тиждень, а може – назавжди. Сказати про це вирішив тільки дядькові. Він служив, зрозуміє. Жінці надіслав "Новою поштою" зарплатну картку, бо не було ким передати – волонтерів у цей район не пускають.
– На картці зарплата за липень – 10 тисяч гривень, – устиг повідомити. Розмова перервалася.
Ярослав того ж ранку пішов у храм Різдва Христового, що в центрі Володимира-Волинського, замовити молебень за здоров'я. Коли заповнив церковний бланк, простягнув служниці 20 гривень.
– Наша церква безплатно молиться за кожного солдата, чиї родичі повідомлять їхні імена. 40 днів. Так вирішили на зборах парафіяни, – не взяла гроші. – То така тепер наша робота – небо до України прихиляти.
Весь вечір Ярослав обдзвонював знайомих, чиї рідні воюють на Донбасі. У кожного тепер своя робота.
Комментарии
1